МІКРОДОБРИВО

Захист прапорцевого листка та колосу— запорука якісного врожаю

Найбільш проблемними хворобами озимої пшениці в Україні є септоріоз листя, піренофороз (жовта плямистість), бура іржа, борошниста роса та фузаріоз колоса. Саме ці хвороби є цільовими об’єктами під час планування системи фунгіцидного захисту.


Найбыльш кретичны та важливы період захисту – поява прапорцевого листа та поява колоса, адже в цей період формується  до 80% врожаю.

Т2 (поява прапорцевого листка) – це найбільш важлива обробка, тому що вона дає стабільно прибуткове збереження врожаю. Це обприскування націлене на контроль хвороб на двох верхніх листках, які забезпечують левову частку урожаю.

Основні хвороби:

 

Воно проводиться, коли з’явилась більша частина прапорцевих листків на головних стеблах.

Сорти, чутливі до Septoria tritici повинні бути оброблені в першу чергу, тому що затягування з обприскуванням по прапорцевому листку призводить до значних збитків.

У цій фазі доцільним є застосування фунгіцидів системної дії на основі діючих речовин: стробілуріни та триазоли, або їх поєднання. Таке поєднання надає йому унікальних властивостей: з одного боку, високосистемні триазоли ципроконазол, пропіконазол та стробілурін азоксистробін дають змогу швидко зупинити та викорінити інфекцію, яка вже проникла у рослини культури, з іншого – знищуючи спори інфекції на поверхні листя, забезпечують тривалий захист культури від комплексу хвороб, які можуть з’являтись у цей період. Це перш за все – септоріоз листя, септоріоз колосу, борошниста роса, види листкової та стеблової іржі, піренофороз на озимій пшениці та сітчаста та смугаста плямистості, борошниста роса та бура іржа, ринхоспоріз та рамуляріоз на озимому та ярому ячмені. Дуже важливою властивістю фунгіцидів є їх здатність подовжувати період вегетації культури завдяки так званому “грін”-ефекту. Цей фізіологічний ефект пов’язаний з тим, що діюча речовина препарату азоксистробін інгібірує утворення етилену в рослині культури, що призводить до гальмування природного або спровокованого стресом процесу старіння. Таким чином, більш тривалий період зберігається зелена поверхня підпрапорцевого, прапорцевого листків та колосу, що дає змогу рослині накопичити додаткову кількість сухої речовини та створити додатковий урожай зерна.

 

Т3 (обприскування колосу) – обприскування по колосу направлене проти хвороб колосу, але також дає додатковий контроль хвороб на двох верхніх листках. Це спосіб застосовується у випадку сильного зараження та для сортів, чутливих для хвороб. На сортах, нестійких до Septoria tritici, фунгіциди триазольної групи, які застосовують проти хвороб колосу, є також активними проти Septoria tritici.

Види іржі та Septoria nodorum можуть шкодити, якщо уражений колос. Волога погода під час цвітіння може призвести до фузаріозу колосу, утворення мікотоксинів та знебарвлення зерна. Контроль фузаріозу колосу є складним та затратним, тому що високі норми фунгіцидів необхідно застосовувати перед періодом зараження.

Чернь колосу (альтернаріоз, кладоспоріоз), що спричиняє знебарвлення та почорніння, має невеликий вплив на врожай, але шкодить хлібопекарним якостям зерна.

Застосування у цю фазу фунгіциду захистить культуру від фузаріозу колоса та інших хвороб колосу, які з’являються у цей період. Головною умовою ефективної дії фунгіциду є завчасне застосування його у фазу цвітіння, якщо випадає надмірна кількість опадів. Дуже важливо під час обробки досягти достатнього змочування колосу, для цього використовують спеціальні форсунки для обприскувача.

Зернові колосові культури уражуються багатьма хворобами переважно паразитарної природи. Недобір урожаю зернових від комплексу хвороб становить у середньому 12-18%, а в роки масового розмноження 25-50%, а іноді і більше. Серед хвороб зернових колосових можна виділити такі, що локалізуються в ґрунті, рослинних рештках та уражують насіння й кореневу систему колосових культур та хвороби листкового апарату і колосу, які уражують культурні рослини в основному в післясходовий період вегетації культури.

Одна з небезпечних хвороб – Тверда сажка. Збудниками є базидіальні гриби: на пшениці – Tilletia caries – в західній і центральній частині країни; на житі – Т. secalis, на ячмені – Ustilago hordei.

Поширена повсюдно. Найчіткіше симптоми виявляються на початку молочної стиглості зерна. На пшениці та житі колос дещо сплющений, інтенсивно-зелений із синім відтінком, колоски неприродно розпушені, лусочки розсунуті під дією гриба. При роздавлюванні уражених колосків виділяється сірувата оливково-бура рідина, що має запах гнилого оселедця завдяки вмісту триметиламіну. У фазі повної стиглості уражений колос стоїть прямо. Замість зерна в ньому утворюються мішечки, заповнені чорною масою теліоспор. На ячмені всі органи ураженого колосу, крім остюків, перетворюються на чорну масу теліоспор, вкриту тонкою плівкою. Теліоспори склеєні у тверді міцні грудочки, тому тверду сажку ячменю часто називають кам’яною. Під час збирання та обмолоту, очищення зерна теліоспори розпорошуються та потрапляють на зерно та ґрунт. Джерелом інфекції є заспорене зерно. Додатковим джерелом інфекції для кам’яної сажки ячменю може бути ґрунт, де теліоспори можуть зберігатися протягом 1 року. Джерелом заспорення зерна може бути також тара чи сівалки. Зараження рослин відбувається під час проростання насіння у ґрунті. Під час сівби теліоспори потрапляють у ґрунт, де проростають, утворюючи базидію з базидіоспорами. Останні після копуляції утворюють інфекційну гіфу, яка проникає у паросток. Потім у рослині утворюється міцелій, який дифузно поширюється, досягає конуса наростання, проникає в листки, стебла і колосок. Проростання теліоспор і зараження рослин значною мірою залежать від температури та вологості ґрунту. Максимальне зараження паростків пшениці відбувається при температурі 5-10°С та відносній вологості ґрунту 40-60%. Сприяють ураженню озимої пшениці пізні строки сівби, а ярої – надмірно ранні. Шкідливість твердої сажки зумовлюється, з одного боку, утворенням спорової маси замість зерна, а з іншого – зрідженням посівів унаслідок відмирання рослин. При сильному ураженні недобір урожаю може становити 15-20% і більше. Крім того, встановлено, що при тривалому згодовуванні тваринам ячменю з домішкою теліоспор твердої сажки у корів спостерігалося порушення серцевої діяльності, зменшення надоїв молока, а серед овець – навіть смертність. (Бублик Л.І., Васечко, Г.І., Васильєв, В.П. та ін., 1999). Важливим методом боротьби з твердою сажкою пшениці є знезараження посівного матеріалу за допомогою різних протруйників.

Дуже розповсюджена хвороба – Борошниста роса. Збудник – сумчастий гриб Erysiphe graminis.

Поширена повсюди. Уражує пшеницю, жито, ячмінь, дикі злаки. Особливо інтенсивно хвороба розвивається за умов застосування високих незбалансованих норм азотних добрив. Борошниста роса уражує листки, листкові піхви, колоскові лусочки, остюки і рідше – стебла. Виявляються у вигляді білого павутиноподібного нальоту, що складається з міцелію, конідій та конідієносців. Пізніше наліт ущільнюється, набуває борошнистого виду, утворюючи ватоподібні подушечки, які в кінці вегетації стають жовто-сірими і на них утворюються дрібні чорні клейстотеції. (Верещагін, 2001); (Бублик Л.І., Васечко, Г.І., Васильєв, В.П. та ін., 1999); (Нетіс І.Т., 2004); (Лихочвор В.В., 2001). Патоген утворює конідіальну і сумчасту стадії. Зараження відбувається конідіями та сумкоспорами при температурі від 3 до 31°С (оптимум 15-20°С) та відносній вологості повітря 60-100%. Зимує збудник у вигляді міцелію – на озимих та клейстотеціями – на рослинних рештках. Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні, руйнуванні хлорофілу. Інтенсивний розвиток хвороби може бути причиною зменшення кількості і маси зерен та недобору врожаю до 15%, а в роки епіфітотій – 30% і більше. Розвитку хвороби сприяють ранні строки сівби озимих, підвищені незбалансовані норми азотних добрив. Обробку посівів фунгіцидами перш за все необхідно проводити у фазу кущіння колосових культур, коли поява борошнистої роси в останні роки вже є майже закономірністю. Треба також враховувати те, що ця хвороба є, так би мовити, «брамою» до розвитку інших, більш серйозних хвороб зернових культур, адже на ослаблені патогеном рослини одразу «сідають» інші хвороби.

Майже невиліковна та добре розповсюджувана хвороба – Карликова іржа ячменю. Збудник – дводомний гриб Puccinia hordei.

На ячмені розвивається в урединіо- і теліостадіях. Поширена в усіх районах вирощування. На листках та їх піхвах утворюються дрібні, безладно розміщені урединії. Пізніше на нижньому боці листків і листкових піхв під епідермісом формуються дрібні чорні теліопустули. На озимому ячмені карликова іржа з’являється на сходах, а на ярому – з фази молочної стиглості зерна. При сильному розвитку карликової іржі на озимому ячмені зимостійкість його різко знижується, а недобір становить 7%. (Бублик Л.І., Васечко, Г.І., Васильєв, В.П. та ін., 1999).

Чому обов’язково треба захистити прапорцевий листок? Будь-яка частина рослини важлива для неї. Але якщо загине один листок, то його нестачу не повною мірою, але можуть компенсувати інші частини. Інша річ із прапорцевим листком. Лише він один відповідає за налив зерна. Тому втрата цього листка в період формування колосу означає втрату рослини. Зменшення площі асиміляційної поверхні листка зменшує вагу зерен, і, як наслідок, зменшується врожайність культури. Хвороби, уражаючи зелену тканину листка, зменшують зелену продуктивну площу, і чим більша ступінь ураження, тим значніший наслідок для формування майбутнього врожаю. Тому дуже важливо не допустити ураження прапорцевого листка збудниками хвороб, і це зумовлює необхідність проводити профілактичне обприскування фунгіцидами комплексної дії, що не дасть можливості заразити листок наявними збудниками хвороб. Навіть коли спори вже попали на листок, але ще немає візуальних ознак хвороби, фунгіцид, маючи лікувальні властивості, знищить її всередині листка. Проте арсенал сучасних фунгіцидів дає змогу йти далі — не тільки надійно захистити рослину від комплексу хвороб, але й подовжити вегетаційний період прапорцевого листка, навіть за посушливих умов на 7-10 днів. А це – додаткові поживні речовини для зерна, збільшення його ваги, значне підвищення врожайності.

Боротьба з хворобами колосу

В останні роки досить активно розповсюджується таке захворювання, як фузаріоз колосу. Часто його можна спостерігати в роки зі зниженою температурою повітря та підвищеною вологою у період цвітіння. Недобір врожаю може досягати 50-80%. При ураженні фузаріозом близько 70% насіння втрачає схожість, а зерно, уражене деякими видами Fusarium spp., викликає отруєння людей і тварин.

Джерело інфекції — рослинні рештки, ґрунт, насіння. Тому слід обов’язково протруювати насіння препаратами на основі флудиоксонілу. Критичним періодом для зараження є фаза цвітіння. Тому в цей період і слід проводити обприскування фунгіцидами проти фузаріозу. Оптимальним часом для фунгіцидної обробки проти фузаріозу колосу є період: від трьох днів до цвітіння до трьох днів після цвітіння. Слід зауважити, що боротьба з фузаріозом колосу повинна вестись комплексно, очікувати перемоги над цією хворобою тільки обприскуванням колосу буде передчасним. Ефективність цієї обробки зазвичай не перевищує 60% навіть при застосуванні найбільш висококласних фунгіцидів.

Деякі види грибів родин Drecheslera sp., Alternaria sp., Fusarium sp. можуть викликати «чорний зародок». Основним захистом є боротьба зі збудниками при протруюванні та з плямистостями листків у період вегетації.

Джерела:

data-matched-content-ui-type="image_sidebyside" data-matched-content-rows-num="2" data-matched-content-columns-num="1" data-ad-format="autorelaxed">