МІКРОДОБРИВО

ЯКИЙ ХІМІЧНИЙ СКЛАД СОЛОМИ ДЕЯКИХ С/Г КУЛЬТУР (В %)?

Удобрення соломою не є простим агрозаходом. Для того, щоб вона стала по-справжньому цінним органічним добривом, а не наповнювачем, який заважає обробітку грунту, солома має якнайшвидше розкладатися. На жаль, у більшості випадків удобрення нею проводять із грубими технологічними порушеннями. Зокрема, її подрібнюють і залишають надовго на поверхні грунту. За цей час швидко втрачаються запаси вологи з грунту, солома пересихає, і її розкладання починається лише після рясних дощів.
Результативність удобрення соломою залежить від того, як її подрібнили комбайном, розкидали по полю і загорнули в грунт.


 

Тому збирати культуру потрібно тільки комбайнами з подрібнювачами, дотримуючись таких вимог:
– висота зрізу під час збирання — не вище 20 см;
– довжина 75% часток соломи не повинна перевищувати 10 см, а часток понад 15 см — не більше 5%;
– по полю солому розстеляти рівномірно, не утворюючи валків;
– солому загортати за допомогою дискової борони (БДТ-7) на глибину до 12 см одразу ж після збирання культури, не допускаючи висихання грунту. Достатня вологість забезпечує ефективну роботу мікроорганізмів і швидке розкладання соломи;
– аміачну селітру вносити перед загортанням соломи з розрахунку N10/т соломи (орієнтовно: 1 ц селітри на 1 га);
– обов’язковим є проведення зяблевої оранки.

 

Якщо подрібнити солому немає можливості через відсутність комбайнів із подрібнювачами, тоді проблему можна вирішити з допомогою регулювання висоти зрізу під час збирання. За прямого комбайнування висота стерні може становити 30 і навіть 40 см. Тобто майже половина соломи все-таки залишається в полі, причому рівномірно розподіленою. Після збирання таку стерню обробляють важкими дисковими боронами.
Негативні результати одержуємо в разі спалювання соломи й стерні. Це неприпустимий прояв безгосподарності. Бо в такому разі знищується багато корисних мікроорганізмів і різко знижується потенціальна родючість грунту. Безповоротно втрачаються органічні вуглець і азот. Крім того, завдається велика шкода довкіллю. Спалювання соломи — чи не єдиний сільськогосподарський фактор шкодочинності, що прирівнюється до промислових викидів у повітря

 

Агрохімічний аспект

Великою помилкою є нехтування таким агрозаходом, як внесення в грунт азоту. Річ у тім, що для розкладання соломи потрібні мікроорганізми, які мають білкову природу. Під час їх розмноження для побудови клітин цих мікроорганізмів з грунту вилучається азот, який змінюється на білок. При цьому велике значення має співвідношення вуглецю й азоту, яке у різних органічних рештках різне. Мінералізація буде повноцінною, якщо таке співвідношення дорівнює 20:1. У соломистих рослинних рештках воно становить 50–100:1. За таких умов мінералізація (розкладання) соломи може тривати близько двох років. Щоб звузити співвідношення C:N, поліпшити умови мінералізації і сприяти активному формуванню біомаси мікроорганізмів, необхідно внести азотні добрива.
Отже, приорювання соломи без внесення азотних добрив призводить до різкого зменшення вмісту мінерального азоту в грунті та зниження врожаю наступних культур. А внесення соломи в кількості 35–40 ц/га з компенсацією азоту (з розрахунку N10/т соломи) за своїм впливом на підвищення родючості грунту та врожайності сільськогосподарських культур рівноцінне внесенню 18–20 т/га гною.
Для життєдіяльності мікроорганізмів потрібна також достатня кількість фосфору: його вносять із розрахунку Р8 на кожну тонну соломи, особливо це важливо на грунтах із недостатнім вмістом доступного фосфору. Тому найдоцільніше в цей час внести фосфорні та калійні добрива. За високих температур фосфор і калій швидше входитимуть до складу грунтового комплексу та ефективніше використовуватимуться наступною культурою сівозміни .
Унаслідок мінералізації рослинних решток із них вивільняється значна кількість елементів живлення, які повертаються в грунт. Наприклад, на кожну тонну зерна з приораною соломою пшениці в грунт повертається N7P3K16Mg2, а на кожну тонну насіння ріпаку з приораною масою залишається N14P6K40Mg3. Тоді елементи живлення виносить лише основна частина продукції — зерно. Орієнтовний вміст макро- і мікроелементів в рослинних рештках найпоширеніших культур подано в табл.

Вміст у повітряно-сухій масі (%)

Культура Суха
речовина
Органічна речовина  N Р2О5 К2О СаО MgO S Зола Співвідношення зерна до соломи Співвідношення
С:N  (= 1)
Пшениця озима 86 81 0.5 0.2 0.9 0.3 0.1 0.14 4,9 1:1 80
Ячмінь озимий 86 81 0.5 0.2 1.0 0.3 0.1 0.15 4,5 1:0.8 80
Кукурудза 86 81 0.7 0.3 1.6 0.5 0.3 0.15 4,4 1:0.8 50
Горох 86 81 1.4 0.3 0.5 1.8 0.3 0.32 3,9 1:0.7 30
Соя 86 82 1.2 0.3 0.5 1.5 0.5 0.33 3,2 1:0.9 30
Ріпак 86 80 0.7 0.2 1.0 2.0 0.2 0.3 4,8 1:2 55

Оптимальне співвідношення С:N для біологічного розкладання соломи: 20:1 і 30:1

Приклад визначення вмісту елементів живлення в соломі кукурудзи на 1 га.

Урожайність: 60 ц/га

Масса соломи: 60х2 = 120 ц/га

Органічна речовина: 120х86% = 103 ц

N = 120х0.7% = 0.84 ц (84 кг)

P2O5 = 120х0.3% = 0.36 ц (36 кг)

К2О = 120х1.6% = 1.92 ц = (192 кг)

СаО = 120х0.5% = 60 кг

MgO = 120х0.3% = 36 кг

S = 120х0.15 = 18 кг

Зола = 120х4.4% = 528 кг

Співвідношення зерна до соломи, залежно від особливостей сорту й технології вирощування, в озимої пшениці може становити 1:1,0–1,5. За врожайності 40 ц/га зерна на 1 га залишається 40–60 ц соломи. За умови, що в соломі міститься 0,5% азоту, 0,2 — фосфору, 1 — калію, 0,3 — кальцію, по 0,15% магнію й сірки, в грунт із цією кількістю соломи повертатиметься орієнтовно така кількість макроелементів: N20-30 P8-12 K40-60 Ca12-18 Mg6-9 S6-9.
Розрахунок зроблено тільки щодо соломи, а ще частина органіки залишається у вигляді стерні та кореневої системи рослин.
Найкращі результати одержують у разі поєднання двох способів альтернативного удобрення органікою. Після подрібнення й загортання соломи в грунт треба висіяти сидеральні культури. Найчастіше використовують капустяні види. Тоді грунт наповнюється органікою з двох джерел: соломи та зеленої маси. Крім того, сидерати, їхня коренева система та зелена маса сприяють мінералізації соломи й прискорюють її. Пізно восени всю масу приорюють.
За умови ранніх жнив і достатніх запасів вологи в грунті редька олійна чи гірчиця біла в разі висівання з 20 липня по 10 серпня формує високий урожай зеленої маси аж до 20–30 вересня. Тому таку систему удобрення соломою й зеленою масою можна застосовувати і під озимі культури

Джерело:

data-matched-content-ui-type="image_sidebyside" data-matched-content-rows-num="2" data-matched-content-columns-num="1" data-ad-format="autorelaxed">