Увага! Хлібний турун (жужелиця)

Турун хлібний, або Хлібна жужелиця достатньо поширений в Україні шкідник зернових культур (пшениці, особливо озимої, жита, ячменю). Довжина жука складає 12-18 мм. До основних особливостей, за якими його можна визначити, відносяться: овальна форма тіла, темне забарвлення з металевим відливом та потужні щелепи.

Дякуємо, що завітали на сайт тов "ОДІН АГРО ТРЕЙД"

Пропонуємо: Насіння Кукурудзи, Насіння Соняшника, Гербіциди..., МікродобривоПораду Агронома

Для отримання консультації та замовлення товару Телефонуйте!
Або ЗАЛИШТЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

✓Опт та роздріб ✓з ПДВ ✓Доступні ціни ✓Україна та Імпорт ✓Оригінали та генерики ✓Швидка доставка Відправимо Новою Поштою, Ін Тайм по Україні.

✆0676613009 ✆0662156358 Телеграм каналViber чат

Подобається сайт - можете ВІДДЯЧИТИ!

Весною личинки відновлюють живлення при середньодобовій температурі повітря + 7-10°С. Пошкодження рослин у весняний період продовжується до середини травня.Закінчуючи свій розвиток, личинка входить в грунт на глибину 15-18 см, де через два тижні вона перетворюється на жука.

Вдень дорослі жуки знаходяться під грудочками землі та камінням, тому їх важко знайти, а ось живляться вони вночі. Комаха прагне поласувати проростками зерна, обгризаючи їх практично вщент. До того ж більш дорослі жуки харчуються листками рослин, залишаючи від них самі жилки, а пошкоджені листки мають «пожований» вид. Після збирання хлібів жужелиці концентруються саме там, де були найбільші втрати зерна.

Хлібна жужелиця (турун) завдає значної шкоди посівам озимої пшениці в степовій та лісостеповій зонах, особливо у південних регіонах України.

Поширюється:

Поширена в Степу і Лісостепу аж до південної межі Полісся. За її чисельністю та шкодочинністю територію України можна поділити на дві зони: перша зона – постійної шкодочинності – охоплює Крим, Херсонську, Миколаївську, Одеську, Запорізьку, Дніпропетровську, Донецьку, Луганську, південні райони Кіровоградської області; друга зона – циклічної шкодочинності – північну частину Кіровоградської, Полтавську, Харківську, Черкаську, Київську, Сумську, Вінницьку, Чернівецьку та Закарпатську області.

Пошкоджують:  Личинки об’їдають молоде листя сходів, залишаючи тільки жилки. Пошкоджені рослини мають «змочалений» вигляд. У місцях скупчення личинок рослини гинуть, а на посівах утворюються плями у вигляді «лисин». Після перезимівлі личинки поновлюють живлення на посівах озимих до заляльковування.

Поріг шкодочинності:  За наявності 2 – 3 личинок восени або навесні, 3 – 5 жуків на 1 м2 влітку в період колосіння застосовують обприскування інсектицидами.

Крім пшениці, ця комаха пошкоджує жито, ячмінь, овес, кукурудзу, просо, сорго, а також злакові трави — суданську траву, райграс, житняк, тимофіївку, кострицю. Найчастіше від неї потерпають посіви пшениці, які розміщають по колосових попередниках. Зростання частки таких посівів до 40, а іноді й 60%, особливо за 3–4-пільних сівозмін, сприяє загостренню проблеми їхнього захисту від багатьох шкідників, зокрема жужелиці.
Навесні личинками, що перезимували, може бути пошкоджено до 25–45% рослин. Внаслідок цього виника потреба в проведенні вибіркових обробок посівів інсектицидами. В період наливання зерна пошкодженість колосків озимих та ярих культур жуками становить 0,5–5, а в деяких осередках інколи сягає 15%.

Розвиток

Цикл розвитку від яйця до дорослої комахи проходить в ґрунті за один рік. Зимують у ґрунті переважно личинки, рідше жуки. Навесні личинки починають живитися за температури +7-+8 °С і роблять це в середньому 5-7 тижнів, після чого заляльковуються. Розвиток шкідника на стадії лялечки триває 12-25 діб. Виходять жуки протягом травня-червня. Імагінальне живлення триває, залежно від зони, до кінця червня (Степ) або липня (Лісостеп), після чого жуки зариваються в ґрунт на глибину 25-40 см, де перебувають у стані діапаузи до кінця серпня — початку вересня.

Яйця відкладають із половини липня до кінця вересня в ґрунт на глибину 3-50 см. Основна маса жуків після відкладення яєць гине. Личинки відроджуються з половини вересня до початку жовтня. Після перезимівлі личинки відновлюють живлення на посівах озимих до заляльковування, яке відбувається на глибині 20-70 см.

Біологія та морфологія шкідника
Хлібна жужелиця — це жук із сильно випуклим тілом, завдовжки 12–16 мм, смоляно-чорний, іноді з металевим полиском, з рудуватими або смоляно-буруватими вусиками, щупиками й лапками. Ноги бігальні, на гомілках передніх ніг перед вершиною є виїмка. Яйця молочно-білі, блискучі, овальні, розміром 2–2,5 мм. Личинка камподеоподібна, з трьома парами грудних ніг, білувато-сіра або сіро-зелена з темно-коричневими головою й першим грудним сегментом, в останньому віці завдовжки 30 мм. Лялечка вільна, біла, з добре помітними ногами і вираженими ротовими частинами й крилами.
Основної шкоди посівам озимої пшениці завдають личинки хлібної жужелиці у фазі сходи — початок кущіння. Пошкоджуючи листки й молоді стебла рослин, вони перетворюють їх у купки розмочаленої маси клітковини. Виплодження личинок відбувається в кінці серпня і триває практично до настання приморозків. Личинки живуть у нірках, куди затягують листочки сходів падалиці, а потім і рослин озимої пшениці. Внаслідок цього пошкоджені рослини не встигають відростати і можуть загинути.
Ступінь пошкодженості озимих зернових культур хлібною жужелицею визначається рівнем її чисельності й віком личинок, характером заселеності, а також станом розвитку рослин, погодними умовами під час сівби, осінньої та весняної вегетації культури. Личинки різних віків споживають і різну кількість рослинної маси. Так, одна личинка першого віку знищує за добу близько 6,5 см2 листкової поверхні пшениці, другого — 26, третього — 27,5 см2. У місцях високої щільності популяції хлібної жужелиці посіви, як правило, сильно зріджені, і може спостерігатись випадання окремих рослин уздовж рядків. Найбільша небезпека ймовірна за пошкодження посівів, на яких рослини ще не розкущилися.
Зимують личинки різних віків у грунті на глибині 30–40 см. Їхнє живлення навесні починається після відтавання грунту за середньодобової температури 9°С й триває 45–50 днів. Залялькування відбувається у травні в грунтових комірках на глибині 20–30 см. Масовий вихід жуків збігається з фазами молочної і воскової стиглості озимої пшениці. Жуки в цей час активно живляться зерном у колосі. За добу один жук з’їдає до 30 мг зерна, а за 10 днів — 25 зернин. Крім того, вони вибивають із колосків і непошкоджене зерно. Після жнив, особливо за спекотної посушливої погоди, жуки ховаються в грунт на глибину 30–50 см, де перебувають у стані літньої діапаузи. Наприкінці серпня вони піднімаються в поверхневий шар грунту після певного його зволоження, самиці відкладають яйця на глибині до 10 см. Одна самиця відкладає 50–70 яєць, максимально — 170–270 шт. За помірно жаркої погоди влітку, випадіння опадів у липні-серпні й вересні в межах норми відмічають більш масове виплодження личинок у кінці серпня — на початку вересня. Відновлення вегетації злакових бур’янів, наявність падалиці, сходів озимини позитивно впливають на розвиток личинок хлібної жужелиці.
Жуків і личинок хлібної жужелиці поїдають тарантули, павуки-землекопи, хижі жужелиці, стафіліни, імаго й личинки ктирів, жаби, ящірки, птахи (сорока, сіра ворона, перепілка, сіра куріпка, кулик, сиза й срібляста чайки, шпаки, горобці), ссавці (їжак, лисиця). З паразитичних організмів для даного шкідника відомі три види грибів, кліщі, двокрилі (тахіни, дзюрчалки), перетинчастокрилі (наїзники). Та попри все це, чисельність його залишається на високому рівні, і виникає потреба в плануванні й проведенні захисних заходів.

Заходи захисту

В нас можете придбати препарати для боротьби такі як: ШАМАН, ТВІКС, КОНТАДОР ДУО та інші… Телефонуйте +380662156358 +380676613009

Для захисту зернових культур від хлібної жужелиці потрібна комплексна система, складовими якої є організаційно-господарські, агротехнічні, хімічні заходи тощо. Перш за все, слід звертати увагу на виконання усіх елементів технології вирощування тієї чи іншої культури на належному рівні, щоб створити кращі умови для росту й розвитку рослин та несприятливі — для шкідника. Найефективнішими захисними заходами можуть бути такі:
правильний вибір попередників під озиму пшеницю, уникнення повторних посівів на одному й тому самому полі. Кількість посівних площ озимої пшениці по колосових попередниках у сівозміні не повинна перевищувати 15–20% загальної площі зернових культур;
висів високоякісного насіннєвого матеріалу;
застосування мінеральних добрив та стимуляторів росту рослин;
роздільне збирання врожаю зерна зі швидким підбиранням й обмолочуванням валків, проведення жнив у стислі строки з мінімальними втратами зерна — все це сприятиме уникненню падалиці — місць резервації шкідника;
вивезення зерна та соломи для скиртування без розсипання зерна та полови по краях поля;
лущення стерні відразу після збирання врожаю та рання глибока оранка сприятимуть знищенню падалиці;
дво- або триразова культивація полів із боронуванням під час планування повторних посівів.

Під час висіву озимої пшениці після стерньових попередників за умов достатньої вологості грунту в шарі розміщення насіння (не нижче 14–16%), задля запобігання зростанню чисельності хлібної жужелиці, ефективна передпосівна обробка насіння інсектицидними препаратами згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів…» (2012): Гаучо 70 WS, з. п. (1,5–2,5 л/т), Імідор Про, КС (1 л/т), Ін Сет, ВГ (0,75 кг/т), Рубіж, к. е. (2,0 л/т), Круізер 350 FS, т. к. с. (0,4–0,5 л/т), Нупрід 600, ТН (0,25–0,5 кг/т), Нупрід Макс, т. к. с. (2,5 л/т), Селест Топ 312,5 FS, т. к. с. (1,0–2,0 л/т), Юнта Квадро 373,4 FS,
т. к. с. (1,5–1,6 л/т). Для обприскування посівів проти даного шкідника рекомендовані такі інсектициди: Борей, КС (0,16 л/га), Дурсбан 480, к. е. (1–1,5 л/га), Кінфос КЕ, к. е. (0,15–0,5  л/га), Маршал 25, к. е. (0,8–1,2 л/га), Нортон, к. е. (1,0 л/га), Нурел Д, к. е. (0,75–1,0 л/га), Нурік, к. е. (1,0 л/га), Оперкот Акро, к. с. (0,05 л/га), Пірінекс 48, к. е. (1,2 л/га), Пірінекс Супер 420, к. е. (1,0 л/га), Суперкіл 440, КЕ (0,7 л/га), Фаскорд КЕ, к. е. (0,10–0,15 л/га), Фостран, к. е. (1,5 л/га), Шаман, к. е. (1 л/га). Перспективним напрямом вдосконалення хімічного захисту озимих зернових від комплексу шкідників, зокрема жужелиці, є використання сумішей інсектицидів різних хімічних груп. При цьому норми витрати препаратів можна зменшувати майже вдвічі.
Враховуючи характер живлення личинок хлібної жужелиці, а саме — вночі, для отримання більшого захисного ефекту наземні обприскування посівів слід здійснювати в період від 16 до 20 год. Восени, у період сходи — третій листок обробку озимої пшениці проводять за чисельності личинок 1–2 екз./м2 або на початку кущіння (2–3 екз./м2). У період відновлення весняної вегетації пшениці посіви обробляють переважно в осередках розвитку хлібної жужелиці за чисельності личинок 5–8 екз./м2.

Джерела:

ПУБЛІКАЦІЇ ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ДЛЯ ВАС ЦІКАВИМИ
data-matched-content-ui-type="image_sidebyside" data-matched-content-rows-num="2" data-matched-content-columns-num="1" data-ad-format="autorelaxed">

Метки: