МІКРОДОБРИВО

Сівба ріпаку. Вдалий старт

Щоб отримати максимальний урожай, потрібно забезпечити оптимальний розвиток ріпаку до початку зими, тому слід виконати такі умови:

  • Густота стояння 30–50 рослин/м²
  • Міцні рослини з 8–10 (12) справжніми листками
  • Грубий корінь діаметром >8 мм біля кореневої шийки та >20 см завдовжки
  • Рослини мають зимувати на стадії розетки, з висотою стебла не більше 2 см
  • Рівномірна польова схожість полегшує подальший контроль над вирощуванням рослин
  • Структура насінного ложа є важливішою від строку сівби.
  • Як і при обробці ґрунту, при підготовці насінного ложа також слід звертати увагу на оптимальну здатність до обробки.
  • В усіх випадках слід уникати утворення «пластиліну» та «липкого болота»
  • Насінне ложе з дрібними грудками і належним повторним ущільненням, щоб забезпечити проростання навіть у сухих умовах.

Як отримати гомогенні, вирівняні сходи?

Оптимальна структура грунту

Вирішальною для подальшого розвитку рослини ріпаку є структура ґрунту. Важливою передумовою максимальної врожайності є належний контакт зерна з ґрунтом.


Традиційно технологічна карта вирощування озимого ріпаку вимагає якомога краще подрібнити пожнивні рештки попередника і рівномірно їх розподілити по полю, якісно заробити пожнивні рештки та підготовити ґрунт, сформувати вологий посівний шар ґрунту та насіннєвого ложа, рівномірно заробити насіння на необхідну глибину.

Усі заходи з обробки ґрунту та підготовки насінного ложа слід виконувати з максимальним збереженням вологи, щоб гарантувати сприятливі умови для проростання та росту молодих рослин. Це особливо стосується регіонів із низьким рівнем опадів.

Для забезпечення швидкого вростання кореня слід обов’язково уникати ущільнення ґрунту. Необхідним є рівномірний верхній шар ґрунту. Повторне ущільнення є невід’ємною складовою обробки ґрунту.

Кращим способом сівби є рядковий із міжряддям 15 см. За нього зменшуються втрати від забур`яненості та зменшуються витрати на захист посівів від бур`янів. Ріпак можна сіяти різними сівалками. Але можна це робити і на ширину 45 або 70 см, у разі вирощування на насіннєві цілі та на забур’янених полях із використанням овочевих сівалок. Після посіву обов’язкове коткування. В окремих випадках рекомендується проводити коткування до посіву.

Використання добрив

Озимий ріпак вимогливий до удобрення, адже для формування 1 ц насіння він витрачає 7-10 кг азоту, 3-4 кг фосфору, 8-15 кг калію, 5-8 кг кальцію. Важливим фактором формування високого врожаю якісного насіння є азотні добрива, але неправильне застосування може навіть зашкодити.

На родючих ґрунтах азотні добрива під озимий ріпак не вносять, запобігаючи переростанню рослин до початку зими. Адже останнє погіршує зимостійкість та сприяє розвитку комплексу як бактеріальних, так і грибкових хвороб, внаслідок чого спостерігається загибель посівів у ранньовесняний період. Азот восени перед або під час посіву доцільно вносити нормі 30 кг/га д.р. за пізніх строків сівби та якщо після попередника приорано велику кількість соломи. Решту розрахункової норми азотних добрив вносять навесні.

Фосфор сприяє утворенню добре розвиненої кореневої системи, збільшенню насіннєвої продуктивності і прискоренню дозрівання. Калій сприяє формуванню більшої кількості насінин у стручках, підвищує масу 1000 насінин і вміст олії у насінні.

Фосфорні і калійні в повній розрахунковій нормі вносять під основний обробіток ґрунту або під передпосівну культивацію.

Відкаліброване насіння та протруєне

Часткова нерівномірність розвитку рослин ріпаку закладена вже в самому посівному матеріалі.

Адже в опосередкованій масі 1000 насінин (скажімо 6,5 г) можна виявити насіння з відхиленням за масою як в більший, так і менший бік від зазначеного параметру.

Питання одержання вирівняних сходів при цьому вирішується лише забезпеченням необхідної глибини посіву, яку можна варіювати в діапазоні 2­-4 см, а за потреби гарантованого контакту насіння з вологовмісним шаром ґрунту на структурних і не схильних до запливання ґрунтах – збільшувати навіть до 5­-6 см. При цьому геометрично зростає значимість параметру вирівняності глибини заробки насіння.

Перед посівом, з метою запобігання поширення на посівах озимого ріпаку шкідників і хвороб, насіння обробляють протруйниками (інкрустують) згідно з «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

Термін посіву озимого ріпаку

Строкатість у  сходів погіршує перезимівлю ріпаку та створює цілу низку проблем з внесенням гербіцидів та регуляторів росту. Тому після опадів, які пройшли локально, деякі господарства прийняли рішення про висів озимого ріпаку не чекаючи оптимальних строків. Це цілком виправданий крок, однак потрібно звернути увагу, що в ґрунті мають бути достатні запаси продуктивної вологи (біля 20 мм в 20 см шарі), інакше рослини ріпаку можуть загинути після проростання.

Для озимого ріпаку строки сівби мають вирішальне значення. Залежать вони від зони вирощування. Для північних регіонів кращими строками посіву є 10-20 серпня, західного– 20 по 30 серпня та південного — із 25 серпня по 5 вересня. Оптимальний строк сівби озимого ріпаку — за 15-25 днів до оптимальних термінів сівби озимих колосових культур відповідно до агрокліматичної зони.

Оскільки як за раннього, так і за пізніх строків сівби зимостійкість і продуктивність рослин знижується. Розвиток рослини ріпаку має тривати не менш ніж 60 днів від появи сходів до закінчення осінньої вегетації із сумою температур 600-800° С. У більшості випадків найбільш оптимальним строком сівби для України є період від 15 серпня до 10 вересня. Для сортів, які менш схильні до переростання, посів починається раніше, для гібридів, особливо зі швидким розвитком, — із затримкою до третьої декади серпня-першої декади вересня.

Рання сівба позитивно впливає на розвиток міцного кореня та окремої рослини.

З іншого боку, надто рання сівба підвищує ризик вимерзання через буйний ріст посівів. Надто пізня сівба і, як наслідок, слабкий розвиток восени, може призвести до недостатнього росту маси, що, відповідно, не створює передумов для високої врожайності.

Перерослі рослини озимого ріпаку

Якщо сіяти після допустимих строків, недостатньо розвивається коренева система, рослини мають низьку зимостійкість, нестійкі проти обривання кореневих волосків під дією замерзання-розмерзання. Крім того, генеративні органи закладаються на дуже малих рослинах, що обмежує гілкування і формування достатньої кількості стручків. Запізнення із сівбою хоча б на один день може призвести до зниження врожаю на 30-50 кг/га.

Очікувана врожайність залежно від строку сівби

Час між висівання та першою п’ятиденкою з середньою температурою <2°C Очікувана врожайність Відсоток врожайності для конкретної місцевості
До 95 днів Низька врожайність 70–80
95–105 днів Помірна врожайність 80–90
105–115 днів Висока врожайність 90–100
Більше 115 днів Дуже висока врожайність 100–110

Період активної осінньої вегетації озимого ріпаку (до переходу середньодобової температури нижче +2°С) для забезпечення формування оптимальних параметрів рослин становить 90-­110 днів. Зазвичай оптимальні терміни сівби припадають на 15 серпня – 5 вересня.

Змушені констатувати, що режим вологозабезпечення ґрунту у зазначений період навіть у зонах достатнього зволоження в останні роки не гарантує передумов якісної підготовки ґрунту, розкладання пожнивних решток та сівби. Розрахунок на пізні літні опади, а не на максимальне збереження вологи після збирання попередника часто не залишає жодних шансів для своєчасної та якісної сівби. Не менш ризикована сівба «під дощ» або «після дощу», що в разі малої кількості опадів лише провокує проростання насіння без шансів проникнення кореневої системи в глибші (вологозабезпечені) горизонти ґрунту і подальшу їх загибель, або ж призводить до формування різностадійних посівів .

А чи можна розпочинати посів в більш ранні чи пізні строки, прив’язуючись до періодів із достатніми запасами вологи в посівному шарі ґрунту, і що для цього потрібно враховувати? Щодо пізніших строків сівби (які, до речі, можуть бути й оптимальними за календарними термінами, але за часом появи сходів – пізніми) у виробничників накопичений вимушений досвід «підтягу вання» рослин позакореневими підживленнями 5­-10% розчинами КАСу або карбаміду, та підвищення їх зимостійкості комплексними мікродобривами. Такі підживлення мають закінчитися не пізніше, як за 20 днів до припинення вегетації.

Відносно більш ранніх строків сівби також існує практика активної регуляції ростових процесів препаратами азольної групи, якої не завжди вдається досягти (сума активних температур в окремі роки за період з 10 серпня по 30 жовтня в зоні Лісостепу перевищувала 1000°С).

Норма висіву озимого ріпаку

У нормі висіву (кількість внесених зерен на квадратний метр) відразу враховано втрати рослин для досягнення бажаної густоти стояння. Для розрахунку інтенсивності посівів також вирішальне значення має вибір сортів з огляду на час посіву. Сорти ріпаку з низькою щільністю рослин є стабільнішими, і для їх вирощування до збирання врожаю зазвичай потрібно менше зусиль.

Надмірна щільність рослин часто призводить до погіршення врожайності ріпаку через:

  • погіршення розвитку окремих рослин
  • гірше укорінення
  • вищі витрати зберігання
  • підвищення чутливості до хвороб

Орієнтовні значення для належної норми висіву

Орієнтовні значення для норми висіву у кількості насінин на м2 Чистолінійні сорти Гібридні сорти
Рання сівба: 10–20 серпня 50–55 35–45
Середня сівба, 20–31 серпня > 55 45–50
Пізня сівба, на початку вересня > 55

Важливе значення мають такі аспекти:

  • Оптимальна густота стояння залежить від розвитку рослини
    • У випадку пізнього посіву або складних умов сівби може розвинутися не більше восьми листків
      • Має бути досягнута густота стояння 40–50 рослин на м²
    • За раннього посіву та оптимальних умов ріпак часто здатен розвинути понад дванадцять листків
      • Тому необхідно запобігти надмірному росту рослин
      • Таким чином, цільова густота стояння не повинна перевищувати 40 на м² (для  оптимального розподілу слід орієнтуватися на щільність 25 рослин на 1 м²)
  • За наявності хорошого насіння норму висіву можна зменшити
  • Помилки в підготовці насінного ложа можуть компенсуватися лише в певних межах шляхом збільшення норми висіву
  • Чим кращі погодні умови для сівби і проростання, тим більше можна знизити норму висіву
  • Для гібридів норму висіву порівняно з чистолінійними сортами можна зменшити на 15–20% залежно від місця вирощування
  • Норму висіву можна розрахувати за такою формулою:Кількість насінин, здатних прорости / м² TKG (г) / здатність до проростання (%) = норма висіву (кг/га)

Занадто висока норма висіву призводить до витягування центрального стебла. При цьому рослини розвиваються дружньо, їх регенеративні органи закладаються за меншої довжини стебла. Вона може спричинити некроз кореневої шийки, загибель рослин. Знижена норма висіву провокує підвищення забур`яненості, недостатню кількість рослин на одиниці площі.

Завдяки сильному гілкуванню ріпак у змозі вирівняти недоліки в щільності стеблостою. Існує пряма залежність між строками посіву і густиною. Із запізненням термінів посіву густина повинна збільшуватись на 20-50%. Це пов’язано з тим, що за більш пізніх строків сходи дещо зріджені, рослини менш підготовлені до перезимівлі, менше формують бічних пагонів. Для формування доброго врожаю достатньо, щоб до збирання на полі залишалось 20-50 рослин/м² за достатнього їх забезпечення поживними речовинами. Перед входом у зиму ріпак повинен сформувати близько 8-12 листків та мати діаметр кореневої шийки 8-12 мм.

Глибина посіву озимого ріпаку

Механічний склад ґрунту, вологість посівного шару ґрунту та маса 1000 насінин визначатиме глибину посіву. Останній показник також необхідно враховувати при визначенні послідовності посіву кількох гібридів із різною масою посівного матеріалу в одному господарстві.

Гібриди озимого ріпаку з вищою масою 1000 насінин можна висівати на більшу глибину, що дає можливість відтермінування строків сівби на пізніші (особливо в зоні недостатнього або нестійкого зволоження).

Глибина загортання насіння залежить від типу ґрунту, якості його підготовки, наявності вологи тощо. На легких ґрунтах насіння загортають на глибину 2,5-3,0 см, на важких — 1,5-2,0 см. Ріпак потребує твердого ложа для насіння, яке якісно формують анкерні сошники. У разі збільшення глибини сівби понад 3-4 см схожість насіння зменшується на 25-30%. У випадку запізнення зі строками сівби глибина загортання насіння має бути мілкою, близько 2 см. За несприятливих умов зимівлі ріпак може повністю вимерзнути або буде дуже зрідженим.

Слід враховувати біологічну особливість рослин ріпаку, яка характерна відсутністю бокових корінців у перший період вегетації. Для заглиблення стержневого коріння потрібне добре розпушений ґрунт і ущільнення верхнього горизонту.

Застосування фунгіцидів із морфорегулюючим ефектом

Обов’язковим агротехнічним заходом при ранніх термінах сівби має бути використання фунгіцидів із морфорегулюючим ефектом при досягненні рослинами 4-6 листків.

Для уникнення переростання рослин ріпаку, оптимального формування точки росту та покращення росту кореня, застосовуйте фунгіцид-ретардант Карамба® Турбо. Поєднання метконазолу 30г/л та мепікват-хлориду 210 г/л якнайкраще запобігає передчасному й надмірному росту посівів ріпаку у висоту, сприяє розвитку кореневої системи, а також захищає від ураження фомозом (Phoma lingam). Норма витрати 0,7-1,4 л/га.


Формування оптимального стану росту

Найкращий час для застосування продуктів — коли ріпак перебуває у фазі 4-6 справжніх листків культури (ВВСН 14-16). На ранніх посівах найкраще застосовувати подвійне внесення Карамба® Турбо — 0,7 л/га у фазу 3-4 листків (ВВСН 13-14), друга обробка 0,7 л/га через 14-21 днів після першої, залежно від стану рослин.

 

НАЙЧАСТІШЕ ПІД ЧАС СІВБИ РІПАКУ ПРИПУСКАЮТЬ НАСТУПНІ ПОМИЛКИ:

√ висівають у сухий грунт. Осідаючи, він мо­же ого­ли­ти фраг­мент ко­ре­не­вої ший­ки рос­лини, що призведе до їх пе­ре­мер­зан­ня;

√ несвоєчасна сівба культури. Занадто ран­ня, так і пізня мо­же при­зве­с­ти до то­го, що рос­ли­ни ози­мо­го ріпа­ку бу­дуть пе­ре­рос­ли­ми або навпаки не­до­роз­ви­не­ни­ми;

√ сильно за­гу­ще­ний посів ріпаку. Рослини інтен­сив­но рос­туть у ви­со­ту, кон­ку­ру­ю­чи за світло, од­но­час­но ви­тя­гу­ю­чи ко­ре­не­ву ший­ку;

√ за­над­то низь­ке удо­б­рен­ня ріпаку мікроелементами;

√ ви­ко­ри­с­тан­ня ре­гу­ля­то­ра рос­ту за низь­кої тем­пе­ра­ту­ри. Це при­зво­дить до опіку рос­лин, що вик­ли­кає за­трим­ку рос­ту ріпаку;

√ не­пра­виль­но підібраний сорт чи гібрид ріпаку. Необхідно сіяти лише ре­ко­мен­до­вані для ви­ро­щу­ван­ня у кон­кретній грун­то­во-кліма­тичній зоні і, відповідно, про­те­с­то­вані сорти.

Джерела:

data-matched-content-ui-type="image_sidebyside" data-matched-content-rows-num="2" data-matched-content-columns-num="1" data-ad-format="autorelaxed">

Метки: