МІКРОДОБРИВО

Септоріоз на озимині

На даний момент серед плямистостей листя пшениці септоріоз займає одне із перших місць за шкідливістю та поширенням і є одним із найбільш прогресуючих захворювань культури в Європі та світі.


В Україні септоріоз зустрічається в усіх регіонах вирощування культури. Плямистості, об’єднані під назвою септоріоз, викликають кілька видів патогенів, які за сучасною класифікацією відносяться до різних родин. За даними багатьох дослідників на зернових культурах може зустрічатися від 8 до 15 видів родів Septoria та Stagonospora. Найпоширенішими збудниками плямистостей пшениці на території України є Septoria tritici Desm. (телеоморфа Mycosphaerella graminicola (Fuckel) I. Schrot), Stagonospora nodorum (Berk.) E. Castcle Germano (телеоморфа Phaeosphaeria nodorum (E. Miill.) Hedjar) та Stagonospora abenae f. sp. triticca Bissett(телеоморфа Phaeosphaeria abenaria f. sp. triticca Shoemaker C. E. Babc.). Цікавий той факт, що Septoria triticiуражує тільки листкову поверхню пшениці, джерелом інфекції у цьому випадку є рослинні рештки, особливу небезпеку становить при ураженні прапорцевого листка. Фактично на фазі прапорцевого листка вказаний збудник закінчує свій цикл розвитку. Stagonospora nodorum уражує листки і колос пшениці. За даними заступника директора Інституту захисту рослин НААН України,Ретьмана С. В., 90 % цієї хвороби поширюється за допомогою насіннєвої інфекції, визначити яку може тільки первинна фітоекспертиза насіннєвого матеріалу. Дослідження Stagonospora abenae f. sp. triticca показують, що ураження озимої пшениці цим збудником впливає на довжину колосу, кількість зернин у ньому, масу зерен із колосу і масу 1000 зернин. Так, при ступені розвитку хвороби 25 % зменшення маси зерна з колосу досягає 15,3 %, а маси 1000 зернин — 10,4 %. Тобто, всі збудники починають розвиватися на озимій пшениці одночасно, і перші симптоми ми спостерігаємо у фазі початок кущення — початок виходу в трубку. В подальшому у кожного свій життєвий цикл, і чим ближче до фази молочно-воскової стиглості, тим складніше проконтролювати ці три збудники одночасно.

Збудники — недосконалі гриби з роду Septoria. Найчастіше на озимій пшениці зустрічаються Septoria tritici Rob. et Desm., Septoria graminum Desm., які уражають переважно листки і піхви листків та Septoria nodorum Berk., що уражує всі надземні органи, у тому числі й колосся. Найбільш поширений у зонах достатнього зволоження, особливо в Поліссі і північній частині Лісостепу. Септоріоз призводить до зменшення асиміляційно поверхні, передчасного всихання листків і рослин, ламкості стебел, недорозвинутості колосу, передчасному достиганні хлібів, зниження врожаю зерна і погіршення його посівних і технологічних якостей. Септоріоз інтенсивніше уражує старіючі тканини, ніж молоді. Ураження септоріозом збільшується також внаслідок травмування рослин, стресів, опіків і т.п. Втрати врожаю можуть становити 40%.
Хвороба з’являється восени і продовжує розвиватися навесні. В останні роки дуже поширена, це чи не основне захворювання озимої пшениці.
Первинне ураження рослин озимої пшениці збудниками септоріозу восени.
З’являється на листках, листкових піхвах, стеблах і колоссі. На сходах перші симптоми з’являються у вигляді дрібних хлоротичних або жовтуватих плям. Пізніше плями збільшуються, стають світло-бурими з темною облямівкою або без неї. У центрі плям утворюються темно-коричневі, блискучі пікніди у вигляді чорних крапок. На стеблах хвороба виявляється як розпливчасті плями без облямівки. На колоскових лусочках септоріоз має вигляд розпливчастих темно-бурих або темно-фіолетових плям. У місцях ураження тканина світлішає і на ній формуються пікніди. Зберігаються збудники на післяжнивних рештках, сходах падалиці, посівах озимих, на дикорослих злакових травах, аSeptoria nodorum — і на насінні.
Зараження відбувається за наявності крапель води на рослина та температури у межах від 5 до 30°С (оптимум 20-25°С).
Ураженню посівів сприяють тривала волога і вітряна погода, опади, особливо у період колосіння-цвітіння, пізні строки сівби, внесення тільки азотних добрив.
Розвиток септоріозу на момент відновлення вегетації озимої пшениці.
Основне джерело інфекції — уражені рештки, сходи озимої пшениці, а також уражене насіння (S. nodorum).
Як вже зазначалося, джерелом інфекції при ураженні St. nodorum, крім рослинних решток і хворих рослин, є контаміноване зерно. Важливу роль у патогенезі відіграють токсини. Встановлено, що в лабораторних умовах St. nodorum може продукувати септорін, охрацин і некротичний токсин. Вони інгібують ріст корінців і колеоптиля пшениці. Отже, дуже важливо контролювати розвиток St. nodorum, починаючи з фази насіннєвого матеріалу, тобто шляхом застосування протруйників. Джерелом інфекції септоріозу колосу є також рослинні рештки (стерня, солома, полова) і зерно, де збудник зберігається у вигляді пікнід зі спорами або перитеціїв із сумками, в яких містяться сумкоспори, звідки інфекція переходить на сходи і потім, упродовж усієї вегетації, розвивається на всіх надземних органах аж до колосу і зерна.
Збудники септоріозу пшениці розвиваються в широкому діапазоні температури — 4−35 ºС. Оптимальною є температура 20−22 ºС. Інтенсивному розвиткові хвороби сприяють часті дощі, коли відносна вологість повітря перевищує 80 %. Пікноспори S. tritici проростають на листі за 12−18 годин після потрапляння на нього, а St. nodorum — у 8−10 разів швидше. За оптимальної температури ураження листя St. nodorum відбувається за 7−15 годин. Спори St. nodorum добре витримують посуху. Інкубаційний період розвитку септоріозу складає 6−9 діб у залежності від метеорологічних умов і сортових особливостей. При оптимальній температурі +23 ºС для утворення плям із дозрілими пікнідами необхідно 6−14 діб. За відносної вологості повітря нижче ніж 85 % утворення пікнід і споруляція гриба не відбувається. За вегетаційний період збудники хвороби можуть дати кілька генерацій спороношення. Збудники інтенсивніше уражують старіючі тканини рослин. За вегетаційний період пшениці гриб розвивається в 6−12 поколіннях. Високий інфекційний потенціал збудників (St. nodorum формує до 10 тис. спор, S. tritici — до 20 тис. спор в одній пікніді) прискорює поширення захворювання. Дощі сприяють вивільненню спор із пікнід, і разом із краплинами води вони вітром переносяться на великі відстані [7]. Для захисту пшениці озимої від хвороб потрібен комплексний підхід до розробки і здійснення захисних заходів з урахуванням прогнозу розвитку хвороб у конкретному регіоні.
Агротехнічні заходи
Надмірне насичення сівозміни однією культурою або за монокультури підвищується шкідливість збудників хвороб, у тому числі септоріозу. Слід також зауважити, що загальні витрати на проведення захисних заходів для обмеження хвороб за таких умов зростають у 3-5 разів.
Дотримання просторової ізоляції між товарними і насіннєвими посівами, між полями минулорічних посівів культури і цього року, а також між культурами, що мають спільних збудників захворювань суттєво знижує поширення і розвиток хвороби. Насіннєві ділянки необхідно розташовувати на віддалі не менше 0,5 км від товарних посівів. Чим менше насичення сівозміни однією культурою, тим більша просторова ізоляція між рослиною-живителем, джерелом інфекції патогена.
Лущення стерні покращує мінералізацію уражених рослинних решток, сприяє появі падалиці зернових культур, на якій може розвиватися септоріоз. Наступна оранка спричиняє суттєве зниження запасу інфекції збудників хвороб. До агротехнічних заходів, що здатні зменшити запас інфекції цих хвороб листя, належать своєчасне (без втрат) збирання врожаю, знищення диких злаків (зокрема, житняку гребінчастого), забезпечення рослин фосфорно-калійними добривами та збалансоване внесення азотних добрив, дотримання строків і густоти посіву.
Норми висіву і густота рослин значною мірою формують мікроклімат агроценозу і суттєво впливають на розвиток хвороб. В умовах зріджених посівів створюються сприятливі умови для інтенсивного ураження рослин септоріозом.
Внесення збалансованих доз органічних і мінеральних добрив під основний та передпосівний обробітки ґрунту, а також своєчасне підживлення рослин макро- і мікроелементами суттєво підвищує стійкість рослин проти септоріозу. Слід враховувати, що внесення високих доз азоту сприяє розвитку не тільки борошнистої роси, а й септоріозу.
Хімічні заходи
Високу ефективність у боротьбі з септоріозом забезпечує обприскування посівів фунгіцидами, рекомендованими «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
Джерелом інфекції може бути насіння. Тому профілактику потрібно починати з протруювання зерна. У подальшому дуже важливим є проведення нагляду за посівами, і за перших ознак хвороби провести обприскування фунгіцидами. На ранніх стадіях розвитку культури (фаза кущіння) краще застосувати препарати на основі діючої речовини пропіконазол. За умов ураження посівів комплексом хвороб застосовують фунгіциди на основі діючих речовин, таких як протіоконазол, пропіконазол і ципроконазол (0,4-0,5 л/га). 
Ми можемо запропонувати: Рекс Дуо, Амістар Екстра, Авіатор, Абакус, Віртуоз, Тіназол
У фазі виходу в трубку, з метою захисту посівів від септоріозу (у разі ураження рослин понад 5%, частих дощах із вітрами, високій вологості повітря і температурі 20-25 °С), а також у фазі колосіння-цвітіння обприскують посіви одним із рекомендованих фунгіцидів, наприклад, на основі діючих речовин пропіконазол, флутріафол у поєднанні з карбендазимом тощо.
Використані джерела:
data-matched-content-ui-type="image_sidebyside" data-matched-content-rows-num="2" data-matched-content-columns-num="1" data-ad-format="autorelaxed">

Метки: ,