ПРИЛИПАЧІ ТА АД’ЮВАНТИ. Які види та різниця?

Пропонуємо вам дізнатися про переваги й недоліки ад’ювантів і прилипачів, щоби згодом обрати для своїх полів препарат, що підходить якомога краще.

ЗАМОВЛЯЙТЕ У НАС
НасінняГербіцидиДобриво

Запрошуємо до співпраці!

Для отримання консультації та замовлення товару Телефонуйте!

✆0676613009 ✆0662156358

АД’ЮВАНТ І ПРИЛИПАЧ: СПІЛЬНЕ Й ВІДМІННЕ

Єдиною спільною рисою для обох препаратів є здатність утримувати робочий розчин на поверхні листків рослин. І все.

Прилипач

До складу прилипачів входить композиція полімерів із клейкими властивостями. Так само позитивною властивістю прилипачів є утворення плівки, що утримує вологу і зменшує змивання робочого розчину дощем. При обробці посівного матеріалу препарат допомагає утримати вологу на насінні. Ще один плюс — відносно невисока вартість.

Прилипачі допомагають краплинам робочої суміші краще закріпитися та утриматися на цільовій поверхні. Зокрема, вони допомагають утримувати пестицид на листковій поверхні при вітряній або дощовій погоді чи при механічному впливі.

Переваг до застосування прилипачів дуже багато.

  1. Після застосування прилипачів наземна частина рослин стає більш рівною, чистою.
  2. Препарат, який використовується поверх прилипачів або разом з ним, має високу ефективність.
  3. При використанні ПАР економиться до 30% препаратів (інсектицидів, фунгіцидів, прискорювачів росту, добрив і т. Д.).
  4. Рослини отримують необхідну дозу того чи іншого речовини. Воно не стікає, а затримується на листочках і стеблах.
  5. Прилипачі забезпечують утримання вологи в рослинах, тому під час посухи вони можуть буквально врятувати культуру від висихання.
  6. Використовуються для насіння, розсади, обробки кореневої системи і наземної частини культур.
  7. Збільшують термін дії основного засобу.

Види прилипачів для обприскування рослин

Найбільш корисними і активними вважаються біологічні прилипачі для рослин. Вони створюються на основі мікробних полісахаридів.

Препарати прилипачі для рослин — це поверхнево-активні речовини. Вони бувають наступних видів:

  • катіоноактивні;
  • аніоноактівні;
  • неіонізуючи.

Третій вид застосовується в сільському господарстві для рослин. Решта відносяться до категорії побутової хімії.

Прилипачі, як правило, містять латекс або різні смоли, що допомагають закріпити на листковій поверхні робочу суміш після її висихання. Такі препарати покращують ефективність пестицидів, діючі речовини яких представлені в препаративній формі у вигляді твердих частинок (змочуваних порошків, вододисперсійних гранул, концентратів суспензій тощо), які після висихання робочої рідини можуть легко змиватися або осипатися з обробленої поверхні. Такі водонерозчинні препарати також дають змогу попереджувати змив опадами високорозчинних у воді пестицидів.

Найпростіший і ефективний «домашній» прилипач — це господарське мило

Ад’юванти цієї групи часто містять у своєму складі сурфактанти для покращення розтікання робочої суміші по листковій поверхні. Їх застосування може також мати ефект антивипаровувача.

На ринку України, зокрема, представлені Еластік (синтетичний латекс 45% + сурфактант), Нью Філм 17, Вапор Гард (полімеризований терпен 96% + сурфактанти), Споднам (полімеризований терпен 50–60% + сурфактанти).

 

Ад’ювант

Ад’юванти — це група речовин, здатна знижувати поверхневий натяг на межі речовин, що не розчиняються одна в одній, полегшуючи їх змішування. Так само їх часто називають поверхнево активними речовинами (ПАР), або сурфактантами (від англ. Surface active substances — поверхнево активні речовини).

У молекули поверхнево-активної речовини є дві складові частини: голова та хвіст. Голова є гідрофільною, вона любить воду, а хвіст — ліпофільним (обожнює ліпіди) та одночасно гідрофобним (таким, що боїться води). Коли така молекула потрапляє у воду з краплинами ліпідів, то хвіст поверхнево-активної речовини намагається піти з води і розташується або в шарі ліпідів, або в повітрі, а голова, навпаки, знаходиться у воді. Таким чином, молекула розміщується якраз на межі води та ліпідного шару, створюючи емульсію.

Ад’ювант — далеко не новинка в сільському господарстві. Ще у 1964 році співробітниками НДІ техніко-економічних досліджень був підготовлений огляд на тему застосування ПАР у різних галузях господарства. Згідно з ним у 1957-1959 рр. США використовували для боротьби зі шкідниками, збудниками хвороб рослин, бур’янами близько 10 тис. т синтетичних поверхнево-активних речовин.

Різноманітність ад’ювантів дуже велика. На аграрному ринку України найбільш широко представлені препарати на основі багатоатомних спиртів або органосиліконів. Кожна має свої переваги та недоліки.

ОСНОВНІ ГРУПИ АД’ЮВАНТІВ

Сурфактанти (поверхнево активні речовини)

Сурфактанти утворюють найбільш поширену групу ад’ювантів у аграрній індустрії. В переважній більшості випадків застосовуються неіонні сурфактанти (не мають електричного заряду), однак у складі деяких готових формуляцій також використовуються аніонні сурфактанти (мають негативний заряд), які допомагають диспергуванню сухих типів препаративних форм у воді.

Сурфактанти впливають на характеристики змочування та розтікання, і їх основне призначення – вплив на поверхню краплини шляхом зниження поверхневого натягу рідини. Це забезпечує краплині краще розтікання на листковій поверхні.

На молекулярному рівні сурфактанти складаються із двох функціональних частин – гідрофільної структури (характеризуються тяжінням до води) та ліпофільної групи (притягується до жирів). Гідрофільно-ліпофільний баланс сурфактанту визначає специфіку його дії. Цей баланс може мати виразний вплив на ефективність ад’юванту при застосуванні з різними пестицидами. Тип та розмір гідрофільної та ліпофільної молекулярних структур сурфактанту впливає на характеристики розтікання краплини, її відбиття від поверхні, випаровування та поглинання пестициду рослиною.

За електричним зарядом їх гідрофільної групи сурфактанти класифікуються на: аніонні (негативний заряд), катіонні (позитивний), амфотеричні (можуть мати як позитивний, так і негативний заряд) та неіонні (не мають заряду). Як вже зазначалося, для бакових сумішей здебільшого використовують неіонні сурфактанти.

Діючі речовини сурфактантів, зокрема, включають: етоксилати алкоголю, етоксилати ноніл фенолу, етоксилати алкил октилфенолу, алкил полісахариди, клатрати сечовини, етоксилати жирних кислот, етоксилат таллового аміну, фосфатні ефіри, жирні кислоти, органосилікони.

Сучасний український ринок сурфактантів представлений великою кількість продуктів, які досить сильно відрізняються між собою за своїм призначенням і характеристиками. Це, зокрема: Сільвет Голд (органосилікон), ПАР Тренд 90 (етоксилат ізодецилового спирту), Біопауер (алкілефірсульфат, натрієва сіль), Вет Ол (етоксилат ізодецилового спирту).

 

Ад’юванти на основі спиртів

Ці препарати активно знижують поверхневий натяг робочого розчину, збільшуючи площу покриття у 8-16 разів, що призводить до зниження витрат робочого розчину 20-30%. Крім того, рідини з нижчим рівнем поверхневого натягу краще проникають у тканини рослин або покривають поверхню шкідників. На жаль, ад’юванти на основі спиртів більшість виробників зараз рекомендують виключно для застосування спільно з гербіцидами.

Середня норма витрати ад’юванта на основі спиртів — 0,2-0,3 л/га

 

Ад’юванти на органосиліконовій основі

Ад’ювант на органосиліконовій основі має всі переваги ПАР на основі спирту, але при цьому рекомендований до використання із будь-якими групами препаратів, у тому числі і мікробними. Ця ПАР є нейтральною і допомагає робочому розчину проникнути в тканини рослини через мікропори, не пошкоджуючи восковий наліт. При цьому зберігається природний захист рослини.

Деякі виробники додають до складу препарату полісахариди, що створюють стійку плівку, котра дихає, на листковій поверхні, перешкоджає змиванню робочого розчину дощем, і так само забезпечує більш тривале збереження вологи на поверхні рослини та посівного матеріалу. Але, на відміну від прилипачів, препарат перешкоджає формуванню на поверхні рослини крапель, які, працюючи як мікролінзи, фокусують сонячне світло і збільшують ймовірність сонячного опіку культури.

На відміну від прилипачів, ад’ювант на органосиліконовій основі ефективно працює на рослинах, що мають восковий наліт.

Норма витрати такого ад’юванта становить 0,05-0,15 л/га. Препарат легко розчиняється у воді і зазвичай додається у бакову суміш останнім.

До недоліків можна віднести їх вищу вартість у порівнянні з полісахаридними прилипачами та ад’ювантами на основі спиртів.

Масляні ад’юванти

Масляні ад’юванти мають досить давню історію. Вони застосовувалися для контролю шкідників і бур’янів, а також як антимікробні агенти ще до винайдення синтетичних пестицидів. Як ад’юванти вони використовуються для:

  • покращення проникнення системного пестициду в організм рослини та шкідника;
  • зменшення випаровування краплин робочої суміші, утворених у процесі розпилу;
  • подовження періоду активної дії деяких гербіцидів, інсектицидів і фунгіцидів на поверхні рослини.

Масляні ад’юванти можна класифікувати за їх сировинним походженням (рослинним або нафтовим) і препаративною формою. Масляні ад’юванти можна розділити на ті, які мають низький (1–3%), середній (5%) і високий понад 15%) рівень вмісту сурфактантів/емульгаторів. Тип і кількість сурфактанту, який використовується у складі препаративних форм масляних ад’ювантів, може суттєво впливати на їх дію.

Нафтові оливи різняться базовою композицією, вмістом парафіну та несульфанізованих залишків. Ці характеристики впливають на їхню в’язкість і фітотоксичність. Деякі ад’юванти на основі нафтових олив можуть додатково містити стабілізатори ультрафіолетового випромінювання, щоб забезпечити пестициду певний рівень захисту від нього.

Модифіковані (метильовані) рослинні олії виробляються з рослинної сировини. Одним із прикладів є біодизель. Модифіковані рослинні олії, як правило, представлені у вигляді емульсій, а також ефірних сполук для забезпечення набагато нижчої в’язкості порівняно з базовим продуктом. Тип емульгатора, який додається до складу таких препаратів, і його концентрація суттєво впливають на характеристики формуляції та її токсичність.

Гербіциди досить сильно різняться між собою щодо впливу на їх ефективність різних масляних ад’ювантів залежно від їхньої відносної розчинності у воді та в жирних сполуках.

Гліфосат характеризується високим рівнем розчинності у воді, й додавання масляних ад’ювантів інколи може знижувати його ефективність. На противагу гліфосфату, такий гербіцид, як атразін, є малорозчинним у воді, його ефективність в цілому підвищується з додаванням масляних ад’ювантів.

Слід пам’ятати, що оскільки масляні ад’юванти підвищують ефективність пестицидів головним чином шляхом покращення їх проникнення через воскову поверхню кутикули, підвищені норми таких препаратів при застосуванні з селективними гербіцидами можуть призводити до проявів фітотоксичності в культурних рослин.

На сьогодні на ринку представлені, зокрема, такі масляні ад’юванти: Меро (ефіри жирних кислот ріпакової олії 81% + етокситридеканол), Еко Ойл Спрей (парафінова мінеральна олива), Олемікс (парафінова мінеральна олива 84% + сурфактанти), Кодасайд (ріпакова олія 95% + емульгатор), Синерджен SOC (ефіри жирних кислот рослинної олії 50% + алкоксилати жирних спиртів).

Кондиціонери води

Жорстка вода містить розчинені мінеральні солі у вигляді катіонів (Ca2+, Fe2+, Mg2+ та інші), які вступають в реакцію з молекулами певних пестицидів, особливо гербіцидів, утворюючи біологічно неактивні сполуки і знижуючи тим самим біологічну ефективність препаратів. Найбільш вразливі до цієї реакції слабокислотні гербіциди (гліфосат, глюфосинат амонію, клетодим, 2,4-Д амінна сіль, бентазон, клопіралід, дикамба, імазамокс, імазапир, імазетапир, МЦПА амінна сіль, метсульфурон-метил, піклорам, квізалофоп, сетоксидим). Для вирішення цієї проблеми використовуються хелатні агенти – ад’юванти, які зв’язують розчинені у жорсткій воді катіони. В хімії цей процес називається хелатуванням. До найбільш поширених хелатних агентів належать сульфат амонію, фосфат дикалію або інші їх альтернативи (зокрема, солі органічних кислот).

Використання кондиціонерів води також може знижувати рівень pH робочої суміші, попереджуючи лужний гідроліз деяких пестицидів (див. нижче).

Препаративні форми кондиціонерів води часто включають неіонні сурфактанти різного хімічного походження.

Одним із прикладів кондиціонера води для використання в рослинництві є Ікс-Чейндж (амонієва сіль пропіонової кислоти + інші компоненти).

Модифікатори pH (включаючи буферизатори pH)

Рівень pH робочої суміші відіграє важливу роль у хімічній стабільності пестицидів та їх ефективності. Високий рівень pH робочої суміші може спричинити хімічний розклад діючої речовини пестициду і, відповідно, знизити його ефективність. Цей процес називається лужним гідролізом. Найбільш вразливими до нього є карбаматні та органофосфорні інсектициди. Для вирішення цієї проблеми застосовуються підкислювачі води/ буферизатори pH води (утримують рівень pH на певному рівні). Ад’юванти цього типу включають різні типи сумішей ліпідів (жироподібні органічні сполуки) з органічними кислотами.

На сьогодні проблема лужного гідролізу при використанні зазначених інсектицидів у цілому вирішується наявними в препаративних формах компонентами. Втім, рекомендації щодо приведення рівня pH до 7 або нижче все ж таки містяться на американських етикетках діметоату та карбарилу.

Підкислення робочого розчину не завжди спричиняє підвищення активності пестициду. Деякі препарати, наприклад 2,4-Д, при низькому рівні pH можуть утворювати сіль або перетворюватися у гель.

Підкислення води робочого розчину також відбувається при змішуванні з водою кислотних пестицидів. Препаративні форми гліфосату, які додаються до води з нейтральним або лужним pH, можуть знижувати рівень pH приблизно до 5 залежно від концентрації діючої речовини у розчині.

Не слід знижувати рН робочого розчину при застосуванні сульфонілсечовин, які краще розчиняються при підвищеному рівні рН. Значне зниження рН призводить до часткового випадання цих сполук в осад, і відповідно, зменшення їх ефективності.

На ринку також представлені модифікатори рН, які підвищують його рівень, але їх застосування досить обмежене.

Прикладами модифікаторів рН, представленими на нашому ринку, є вже згадуваний вище Ікс-Чейндж (гідроксипропан трикарбоксилова кислота + інші компоненти) та Цитрик (лимонна кислота).

Неефективне поводження краплини при потраплянні на листкову поверхню (зліва направо): відскакування, розбризкування, стікання

Азотні добрива

При змішуванні деяких гербіцидів із препаратами для листкового живлення на основі амонійного азоту або карбаміду може забезпечуватися значне підвищення їх поглинання рослинами та транслокація. Зокрема, сульфат амонію демонструє підвищення ефективності гербіцидів на основі солей (гліфосат, 2,4-Д, МЦПА, бентазон, імазетапир та ін.). З них тільки гліфосат та імазетапир мають на етикетках рекомендації виробників щодо додавання сульфату амонію. Однак більш широко сульфат амонію використовується з гербіцидами імідазолінової групи (імізапир, імазетапир, імазамокс).

Насичений сульфат амонію непридатний для використання як ад’ювант із гліфосатом, оскільки він містить алюміній, який є хімічним антагоністом для гліфосату.

Антивипаровувачі

Ці ад’юванти мають синтетичне або натуральне походження і застосовуються для уповільнення випаровування води робочої суміші з обробленої поверхні в атмосферу. Уповільнення темпів випаровування дає змогу покращити поглинання деяких пестицидів рослиною. Чим довше краплина робочого розчину залишається у рідкій/напіврідкій формі, тим більше певний пестицид має часу для проникнення у листкові тканини. Це особливо актуально для високополярних (гідрофільних) водорозчинних пестицидів у ситуаціях, коли розчинений стан діючої речовини у воді критично важливий для здатності пестициду проникати у тканини рослини. Як тільки робочий розчин із вмістом полярного пестициду висихає (кристалізується), він втрачає здатність швидко проникати в тканини рослини. Для пестицидів, які абсорбуються недостатньо швидко, продовження процесу висихання робочої суміші може бути критичним.

Подібні властивості проявляють, зокрема, модифіковані рослинні олії та продукти на основі гліцеринів.

Піногасники та антиспінювачі

Ці ад’юванти застосовуються для контролю або попередження утворення піни під час приготування робочої суміші, її перемішування та застосування. Деякі продукти цієї групи пригнічують утворення піни шляхом зниження поверхневого натягу повітряних бульбашок, внаслідок чого вони руйнуються. Інші препарати руйнують плівку бульбашок, які утворюють піну, шляхом стягування їх стінок між собою. Прикладом антиспінювача є Термінатор Піни (полідиметилсилоксан 10% + інертні інгредієнти).

Дрифтретарданти (ретарданти дрейфу або знесення)

Краплини робочої суміші розміром 100 мікронів (0,1 мм) і менше найбільш вразливі до знесення/дрейфу в атмосферному середовищі, внаслідок чого частина препарату потрапляє на нецільові поверхні. Хімічні сполуки, які підвищують в’язкість води, зменшують кількість таких краплин під час розпилювання і збільшують середню величину краплин. В результаті зменшується середня кількість краплин, які потрапляють на оброблювану поверхню, при збереженні тієї ж самої норми пестициду на 1 га. Таким чином, дрифт-ретарданти допомагають зменшити осідання робочої суміші на нецільову поверхню. Слід зазначити, що збільшення середнього розміру краплин може впливати або ж не впливати на ефективність пестициду.

Існує багато типів таких продуктів, і їх ефективність часто залежить від обприскувального обладнання та характеристик робочої суміші. Немає одного універсального ад’юванту, який би підійшов для всіх випадків, оскільки кожна робоча суміш може утворювати краплини різного типу. Таким чином, різні за своїми характеристиками бакові суміші потребуватимуть різних дрифт-ретардантів і різних їх норм.

На сьогодні створено чимало ад’ювантів, які можуть додаватися у бакову суміш для підвищення її в’язкості. Такі комерційні продукти, як правило, представлені різними типами довголанцюгових полімерів або смолами. Деякі полімери, які підвищують в’язкість, також допомагають покращити утримання робочої рідини на цільовій поверхні, знижуючи відскакування від неї краплин, їх розбризкування та стікання. Однак інколи полімери створюють і певні проблеми. Наприклад, вони можуть недостатньо добре працювати з деякими форсунками, які знижують знесення, внаслідок чого спричинятимуть неякісне обприскування або утворення краплин занадто великого розміру, що призводитиме до зниження ефективності пестициду.

Інша категорія таких ад’ювантів працює шляхом зниження відсотка дрібних краплин, але не обов’язково при цьому збільшує розмір більших краплин. Такі ад’юванти представлені олійно-водними емульсіями або сурфактантами (наприклад, лецитиновими продуктами) чи більш традиційними масляними ад’ювантами (втім, не всі масляні ад’юванти є ефективними дрифт-ретардантами). Масляні продукти утворюють велику кількість малих і гнучких крапель масляно-водної емульсії. У процесі обприскування ці краплини формують більші краплини без початкового формування великих краплин. Застосування таких продуктів більш ефективне при використанні форсунок певних типів.

Обприскування без додавання дрифт-ретарданту (зліва) та з його додаванням (справа)

Незважаючи на те, що дрифт-ретарданти досить ефективні для зниження зносу при обприскуванні, у більшості випадків виробничники також досягають мінімізації зносу шляхом використання відповідних форсунок, обприскуванням при низькому тиску для отримання краплин бажаного розміру та проведенням обприскування за найбільш сприятливих умов.

Дрифт-ретарданти також можуть забезпечувати інші функції ад’ювантів, наприклад, покращення утримання робочої суміші та покращення розтікання на обробленій поверхні. Залежно від складу їх препаративної форми, вони також здатні покращувати проникнення пестициду в рослину.

Інші ад’юванти

  • Пігменти, що допомагають оператору ідентифікувати оброблені ділянки та оцінити якість обприскування. Серед них найбільш популярними є червоні та сині пігменті сполуки. У деяких випадках як пігмент використовується діоксид титану, який завдяки своєму білому кольору добре візуалізується і зберігається на оброблених поверхнях впродовж кількох місяців.
  • Пінні маркери для маркування оброблених площ. Часто застосовуються за необхідності обробки окремих ділянок полів.
  • Ад’юванти, які маскують різкий запах пестициду.
  • Очищувачі баків обприскувачів від залишків пестицидної суміші, які представлені різними типами залежно від типу використовуваного пестициду.
  • Агенти сумісності, що допомагають вирішити проблему хімічної та фізичної несумісності різних хімічних сполук і препаративних форм при їх використанні в одній баковій суміші.
  • Ад’юванти, які модифікують харчову поведінку шкідників, наприклад, сухе молоко, препарати на основі вірусів та інші біологічні інсектициди.

Значна кількість препаративних форм сучасних ад’ювантів містить кілька функціональних компонентів, що забезпечує їх мультифункціональну дію. Тому часто буває важко однозначно класифікувати той чи інший ад’ювант за його хімічним складом або функціональним призначенням.

Підсумки

Узагальнюючи попередньо представлену інформацію, ще раз звертаємо увагу на те, що кожен вид препаратів має свої переваги і недоліки. Прилипач успішно утримує робочий розчин та вологу на поверхні рослини і коштує відносно недорого. Але не зовсім зручний у застосуванні. ПАР на основі спирту значно підвищує ефективність ЗЗР та зменшує витрату робочого розчину, але при цьому рекомендований до застосування лише з певною групою гербіцидів. Ад’ювант на органосиліконовій основі поєднує властивості прилипача і ПАР, має найнижчу норму витрат, проте коштує дещо дорожче кожного із вищезгаданих аналогів.

Якщо виникає необхідність у застосуванні ад’юванту, виробничники можуть обрати препарат, який вирішує лише одне завдання, або ж продукт, що виконує кілька функцій. Це залежить від конкретних потреб, а також технологічної та економічної доцільності.

Цієї інформації цілком достатньо для здійснення усвідомленого вибору: використовувати чи ні. І якщо застосовувати, то який саме вид препарату найкраще спрацює у вашої конкретній ситуації.

Джерела:

ПУБЛІКАЦІЇ ЯКІ МОЖУТЬ БУТИ ДЛЯ ВАС ЦІКАВИМИ
data-matched-content-ui-type="image_sidebyside" data-matched-content-rows-num="2" data-matched-content-columns-num="1" data-ad-format="autorelaxed">

Метки: ,