МІКРОДОБРИВО

Причини невиповненості колоса та щуплості насіння зернових культур

Продуктивність пшениці озимої визначає низка структурних показників: густота стеблостою, маса тисячі зерен, довжина колоса, кількість колосочків у колосі. Як показали кореляційні дослідження, найбільший вплив на врожайність пшениці справляє саме густота продуктивного стеблостою та озерненість самого колоса. Під час вирощування пшениці, яка має високу екологічну пластичність, зазвичай не виникає особливих проблем.


Проте кожен виробничий сезон вносить свої корективи: змінюється кількість опадів, температурний режим повітря та ґрунту тощо. В різні роки та навіть протягом одного вегетаційного періоду змінюються фази розвитку шкідників і хвороб. Усі ці фактори, на які агроном фактично майже не має впливу, визначають продуктивність колоса пшениці озимої. Проте є низка способів, завдяки яким ми можемо підвищити продуктивність культури: зокрема, шляхом застосування мінеральних добрив, засобів захисту рослин. Одними з впливових факторів також можна вважати норму та строки висіву пшениці. Протягом тривалого часу селекціонери вели дослідницько- пошукову роботу щодо збільшення щільності колоса. Генетична схильність закладати більше колоскових зачатків на стрижні характерна для високоінтенсивних сортів із великою потенційною врожайністю. Орієнтовно для того, щоб отримати врожай пшениці на рівні 55–65 ц/га, кількість колосочків у колосі має коливатись у межах 20– 22 шт., кількість зерен у колосочку — 2–3 шт., а маса 1000 зерен — 45–50 г. За таких показників урожайності вирощування пшениці вже буде рентабельним і всі виробничі процеси — окупними.

Одна з найчастіших причин невиповненості колоса — несприятливі погодні умови протягом відповідних вегетаційних періодів.

Різка нестача продуктивної вологи на початку відновлення вегетації та підвищені температури сприяють пришвидшенню процесів формування генеративних органів. У таких умовах рослини формують короткий колос із меншою кількістю колосочків. У разі, якщо в наступні фази розвитку спостерігається дефіцит вологи й мінеральних добрив, уже сформовані колоски не розвиваються як потрібно, зерно в такому посіві формується плюскле.

Щуплість насіння виникає в результаті сильного порушення припливу пластичних речовин при формуванні і наливанні зерна. Найчастіше причиною такого порушення буває швидке зниження вологості зерна до 40-50%, що призводить до коагуляції колоїдів. Таке явище обумовлюється або повітряною посухою (суховій), і тоді це називається запалом зерна, або ґрунтової посухою, коли відбувається запал зерна. Іноді передчасна раннє збирання може викликати процес, аналогічний запалу зерна.

У фазі початку виходу в трубку починають активно формуватись генеративні органи, на колосовому стрижні утворюються колоскові горбочки, з яких формуються колоски. Низкою дослідів було встановлено, що в цей період значний негативний вплив чинять одночасно брак продуктивної вологи та підвищені температури. Таке поєднання несприятливих факторів форсує розвиток пшениці, рослини ще досить низькі, але вже викидають колос. У такому разі першочерговим завданням рослини стає продовження роду всякою ціною. Подібне явище властиве не тільки зерновим, а й загалом усім рослинам. Кінцевим результатом цього є суттєве зниження їхньої продуктивності — на 50% і більше.

Недостатнє забезпечення мінеральними елементами під час формування колоса та наливання зерна аналогічно суттєво знижує величину та озерненість колоса. Дефіцит елементів живлення рослин виникає з різних причин: через недостатнє внесення в ґрунт життєво важливих для вегетації культури елементів; вивітрювання, вимивання азоту та інших елементів із кореневмісного шару ґрунту; незбалансовану систему живлення. Така причина дефіциту мінеральних елементів досить легко вирішується шляхом додаткового їхнього внесення та корекції системи мінерального живлення.

Для повноцінного живлення рослини використовують переважну більшість із відомих хімічних елементів, найважливішими з них є азот, фосфор та калій.
Як нестача, так і надлишок азоту в ґрунті призводить до зниження продуктивності культур та погіршення якості врожаю. Цей елемент може реалізуватися та відтікати із раніш утворених частин рослини в молоді, більш активні органи. Тому нестача його, в першу чергу, проявляється на вигляді листків, які закінчили ріст. Сповільнюється ріст стебла, листків та коренів.
Пожовтіння листків (особливо нижніх) через розклад хлорофілу змінюється побурінням тканин і їх засиханням, потім ці ознаки передаються на подальший ярус. У злаків укорочується суцвіття (колос зверху, волоть знизу) і виникає малоозерненість колосу. Формується щупле, невиповнене зерно. Характерне
пожовтіння нижніх листків кукурудзи починається з верхнього кінчика листка, а продовжується впродовж центральної жилки, причому краї листка деякий час залишаються зеленими. Оптимальне азотне живлення культури дозволяє максимально реалізувати потенціал сорту та отримати високоякісну продукцію.
Дефіцит фосфору починає проявлятися з нижніх листків, вони мають зелений колір із блакитним відтінком (за достатньої кількості азоту), але між жилками з’являються бурі плями, які згодом зливаються, і листок повністю засихає. Часто на стеблі та листі утворюється фіолетово-червоний відтінок, а краї листкових пластинок загинаються догори. У цілому рослини відстають у рості та сповільнюється їх онтогенез.

Дефіцит калію порушує метаболізм у рослинах; ослаблюється діяльність деяких ферментів, погіршується вуглеводнево-білковий обмін, збільшуються втрати цукрів на дихання, що зумовлює утворення щуплого зерна, зниження схожості та життєздатності насіння. Недостатнє калійне живлення призводить до збільшення грибкових захворювань та погіршення лежкості, а також може  призвести до “краєвого опіку” нижніх листків. При хронічному калійному голодуванні призупиняється ріст стебел та міжвузлів, затримується дозрівання зерна та плодів.

Проте за низького вмісту продуктивної вологи в кореневмісному шарі ґрунту навіть за достатньої кількості NPK доступність їх рослинам пшениці вкрай низька. Виходом із цієї ситуації може бути застосування позакореневих обробок карбамідом у фазі утворення прапорцевого листка в рослин пшениці та в період активного наливання зерна. Такий агроприйом істотно не підніме врожайності, проте сприятиме наливанню вже сформованих зернівок.

Добрі результати в такі посушливі роки дає також позакореневе внесення комплексних добрив, до складу яких входять як макро-, так і мікроелементи в рідкій формі. Ряд провідних зерновиробників вносять під озиму пшеницю азот у вигляді безводного аміаку. Окрім того, що це добриво має великий вміст азоту (82%), воно рівномірно розподіляється площею, а аміак зазвичай доступний для споживання рослинами, особливо за посушливої весни. Така дія аміаку пов’язана з особливостями його внесення. Восени, до висіву, аміак безводний уносять на глибину 15–20 см.

Протягом зимового періоду та навесні, з таненням снігу, деяка частина його здатна мігрувати в ґрунтовому профілі, завдяки процесам нітрифікації перетворюючись на нітратну форму. Завдяки цьому азот, який опинився в глибшому і насиченішому вологою шарі, в умовах посухи буде доступнішим для рослин пшениці. Позитивний вплив на процес наливання зерна справляє позакоренева обробка карбамідом або іншими комплексними добривами на фоні основного внесення аміаку безводного.

Значно гальмують розвиток колоса різні хвороби та шкідники пшениці озимої.

Починаючи ще з осені, інтенсивний розвиток хвороб, таких як борошниста роса, септоріоз, бура листкова іржа, кореневі гнилі, бактеріози та вірусні хвороби, можуть знищувати врожай на рівні до 20%, а за умови інтенсивного розвитку хвороб продуктивність культури знижується майже на 50%. Навесні, у фазі кінця трубкування — початку колосіння спостерігають інтенсивний розвиток борошнистої роси. Особливо сильно епіфітотії проявляються на загущених посівах у теплу безвітряну погоду. Починаючи з нижніх ярусів рослин, борошниста роса за сильного рівня ураження доходить до колоса — ясна річ, в такому разі достатньої продуктивності колоса пшениці очікувати не доводиться.

Значний негативний вплив на врожайність культури справляє септоріоз колоса пшениці. Ще в осінній період вегетації хвороба проявляється на нижніх листках у вигляді видовжених жовтуватих плям, що поступово змінюють свій колір на бурий. Шкодочинність септоріозу полягає в тому, що під його впливом у рослин пшениці погіршуються структурні показники врожаю. Зокрема, знижується озерненість колоса, у врожаї зерна збільшується частка невиповненого й плюсклого, зменшується маса 1000 зернин. Недобір урожаю за інтенсивного розвитку хвороби може сягати 20–30%.

Бура листкова іржа навіть за невеликого розвитку здатна знизити продуктивність колоса. Уражені ще восени рослини пшениці виснажуються, втрачають стійкість до знижених температур, посухи. В пізні фази вегетації листки передчасно відмирають. У разі сильного ураження рослин у колосі формується менше зерен, таке насіння легке, плюскле та вкрай низької якості. Недобір урожаю через цю хворобу може сягати 20–25 ц/га.

Схожий вплив на продуктивність колоса пшениці справляє жовта іржа злаків. Її шкідливість полягає в зменшенні асиміляційної поверхні, зниженні інтенсивності фотосинтезу, послабленні здатності рослин до посухо- та зимостійкості. За ураження колоса пшениці цією хворобою зерно не наливається, підсихає, стає легким і плюсклим. Що раніше зернові інфікуються збудником жовтої іржі злаків, то більшим буває рівень зниження продуктивності культури, недобір урожаю може сягати понад 30%.

За ураження пшениці озимої кореневою гниллю на первинній і вторинній кореневій системі, а також на підземній частині стебел утворюються темно-коричневі видовжені некротичні плями. Уражені частини рослин набувають темного, навіть чорного забарвлення. За масового ураження культури у фазі наливання зерна у хворих рослин спостерігається недорозвиненість колосочків у колосі, в багатьох зернах колоскові лусочки набувають білого кольору з бурими плямами. За особливо важкого розвитку хвороби біліють також верхні частини стебел.

 

Кореневі гнилі порушують обмін речовин у рослині, послаблюють надходження мінеральних елементів до колоса, знижують посухостійкість, що, в кінцевому підсумку, знижує продуктивність культури до 20% і погіршує якісні показники зерна.

Подібно до звичайних кореневих гнилей, фузаріозна коренева гниль затримує розвиток продуктивних стебел. Уражені стебла формують недорозвинений колос із низькою озерненістю. Часто фузаріозні кореневі гнилі спричиняють масову пустотілість колоса.

Строки посіву залежать від регіону, від зволоженості самого грунту та необхідно не забувати про попередника і після дію його гербіциду. При ранніх посівах,в першій декаді вересня ураження гнилями досягає до 53% – це по результатам дослідів 2016 року і далі за зміщування до більш пізніх строків, ураження зменшуться від 14% до 42% . А при найпіздніх посівах (що є ризикованими,друга декада жовтня) ураження досягає не більше 20%, тобто при пізніших ураження набагато менше і вегетація культури буде меншою.

Досить поширеним є чорний плямистий бактеріоз, ознаками якого на початкових стадіях є дрібні світло-жовті плями, що пізніше зливаються та чорніють. Типовими ознаками хвороби є почорніння верхніх частин колоскових лусочок. У колосі, ураженому чорним плямистим бактеріозом, зернини вкриваються дрібними бурими плямами, де містяться бактеріальні клітини. За вологої погоди інфіковані зерна стають м’якими й слизькими. Масове ураження бактеріозом спричиняє недорозвиненість рослин, пустоколосість, зниження продуктивності досягає 15–25%.

Строки висіву озимих зернових також певною мірою впливають на продуктивність і виповненість колоса. Раніше оптимальними висівними строками для пшениці озимої була перша й друга декади вересня. Проте в нинішніх умовах через кліматичні зміни кращі результати дають пізніші строки висіву. Ранній висів суттєво знижує зимостійкість рослин та їхню стійкість до хвороб і шкідників, надто пізній — призводить до недорозвиненості рослин пшениці, а з відновленням весняної вегетації інтенсивність кущіння значно знижується. Внаслідок зниження розвитку асиміляційної поверхні таких рослин зменшуються розміри колоса, кількість колосків у ньому та їхня озерненість.

Для оптимізації продуктивності колоса пшениці слід брати до уваги весь комплекс заходів. Сівбу озимини потрібно проводити в оптимальні строки, протягом усього періоду вегетації — контролювати розвиток хвороб і шкідників та забезпечувати рослини потрібною кількістю елементів живлення. За дотримання цих правил аграрій зможе вирощувати максимальний урожай або бодай зменшити до мінімуму роль негативних факторів середовища, на які людина поки що немає впливу.

 

Джерела:

data-matched-content-ui-type="image_sidebyside" data-matched-content-rows-num="2" data-matched-content-columns-num="1" data-ad-format="autorelaxed">

Метки: