МІКРОДОБРИВО

Основні моменти під час проведення передпосівного та післяпосівного обробітку.

Передпосівний обробіток. Основна мета передпосівного обробітку – створити посівний шар ґрунту із сприятливими умовами для проростання насіння, подальшого росту і розвитку культурних рослин. Ця система обробітку повинна вирішувати такі завдання: забезпечення оптимальної будови орного шару для найкращого поєднання водного, повітряного і теплового режимів ґрунту; активізацію мікробіологічної діяльності та утворення доступних поживних речовин для рослин; знищення бур’янів; захист ґрунту від водної і вітрової ерозії; загортання в ґрунт добрив, пестицидів, засобів хімічної меліорації; створення умов для якісної сівби, догляду за посівами і збирання врожаю.


Ідеальне посівне ложе — фундамент доброго врожаю. Посівне ложе сприяє проростанню насіння й повинне забезпечувати належні умови для отримання швидких і рівномірних сходів.

Ідеальне посівне ложе

Найважливіші властивості посівного ложа:
1. пропускання сильних дощів, забезпечення стійкості до утворення тріщин і ерозії;
2. запобігання випаровуванню вологи;
3. забезпечення капілярного доступу вологи до насіння, що проростає;
4. наявність запасу поживних речовин, води й кисню, сприяння розвитку коріння.
Ідеальне посівне ложе повинно відповідати схемі, яку зображено на рисунку: на поверхні — шар крупних агрегатів, які містять органічний матеріал і захищають від утворення кірки; глибше — шар дрібніших агрегатів, які запобігають випаровуванню ґрунтової вологи і створюють добрий контакт насіння з ґрунтом.
Вода надходить до насіння, що проростає, за рахунок капілярного ефекту, для якого необхідний добрий контакт насіння з ґрунтом. На легких та важких глинистих ґрунтах капілярний ефект послаблено, тому особливо важливо з самого початку зберегти всю вологу, наявну в ґрунті.

Чотири основні вимоги до посівного ложа.

Посівне ложе може відрізнятися багатьма особливостями, але для виконання своїх функцій будь-яке посівне ложе має відповідати наступним вимогам:
1. доступ води;
2. доступ повітря;
3. тепло;
4. відсутність хвороб.

Доступ води до насіння
Якщо йдеться про висів зернових культур, проростання зерна починається з набрякання. Набрякле зерно починає проростати, коли вміст вологи в ньому збільшується з 13–14 % до 45–60 %. Для надійного надходження води та проростання необхідно принаймні 6 % доступної для рослини вологи. Щоб забезпечити достатній доступ зернини до води, важливо також створити між ним і ґрунтом надійний контакт, адже вона споживає воду з ґрунту, розташованого навколо. Отже, частинки ґрунту навколо насіння не мають бути надто грубими. Запорукою проростання зерна навіть за відсутності дощу після сівби є наявність на посівному ложі принаймні 50 % агрегатів діаметром менше 5 мм.

Повітря в пухкому ґрунті

Рослини зберігають запас поживних речовин у насінні чи плодах у вигляді крохмалю, жирів і білків. Цих запасів повинно вистачити до моменту, коли зелені частини рослин почнуть живити рослину енергією, отриманою шляхом фотосинтезу. Коли насіння набрякає, то запускається ферментативний процес, який супроводжується розщепленням поживних речовин під час дихання. Для цього процесу необхідний кисень, наявний у повітрі, що оточує насіння. Тому важливо, щоб ґрунт навколо насіння був досить пухким і міг забезпечити доступ повітря і кисню. Також не менш важливо забезпечити відтік вуглекислого газу, який утворюється під час дихання. Якщо ґрунт після посіву перезволожиться через сильні дощі, це може призвести до браку кисню й подальших проблем із проростанням.

Тепло прискорює проростання

Сухий пористий ґрунт прогрівається швидше, ніж вологий чи перезволожений. Чим вище вміст води в ґрунті, тим повільніше він прогрівається навесні.

Сівозміна як спосіб боротьби з хворобами

Щоб максимально вберегти посівне ложе від збудників хвороб, необхідно використати різні сівозміни Ідеальною вважається сівозміна зі щорічним чергуванням однодольних і дводольних культур. Інше правило — забезпечити до посіву повний розклад рослинних залишків культури-попередника. Це зменшує можливість ураження рослин хворобами й гарантує, що пожнивні залишки не завадять появі сходів цьогорічної культури

Задачі передпосівного обробітку

1. Створення дрібногрудкуватого посівного шару з оптимальною для проростання насіння структурою і рівною поверхнею грунту, з метою зменшення випаровування вологи.
2. Очищення поля від сходів бур’янів.
3. Закладення в грунт, якщо необхідно, мінеральних добрив, пестицидів, що забезпечує їх суцільне або локальне розміщення в грунті.
4. Створення ідеального посівного ложе і обробка грунту на глибину посіву насіння, щоб уникнути подальшого «зависання насіння» \ поганого контакту насіння з грунтом.

Як правило, глибина посіву повинна приблизно дорівнювати (не перевищувати) 10-кратному діаметру насіння. Наприклад, насіння ріпаку має діаметр 1,5–2 мм, тому оптимальною глибиною посіву є приблизно 15–20 мм. Глибина закладання насіння має бути одночасно достатньою, щоб насіння не висохло, і порівняно невеликою, щоб насіння добре проросло та дало досить густі стебла.

5. Передпосівну культивацію необхідно проводити по діагоналі або поперек попередньої культивації та оранки, а так само в залежності від конфігурації і стану поля (неприпустимо культивувати вздовж схилу).

Передпосівна культивація виконується під кутом 15-17° до напрямку основного обробітку безпосередньо перед сівбою. Глибина передпосівної культивації має бути рівномірною (± 1 см), близькою до заданої глибини загортання насіння . Насіннєве ложе при цьому повинне бути ущільненим, а посівний шар — пухким, дрібногрудкуватим. Кількість грудок діаметром 20-25 мм має не перевищувати 4-10%. Показниками якості передпосівного обробітку є також вирівняність поверхні ґрунту, відсутність наволок, слідів коліс та огріхів.

Під ранні ярі культури (горох, ячмінь, пшениця, жито та ін.) проводять одну передпосівну культивацію, а під пізні ярі культури (кукурудза, просо, гречка) – не менше двох, причому глибина останньої культивації має відповідати глибині загортання насіння, а попередні – глибші (до 16-18 см). Така відповідність між глибинами культивації і загортання насіння необхідна для створення сприятливих умов проростання насіння, яке за таких умов розміщується на ущільнений, добре забезпечений вологою шар ґрунту і закривається пухким верхнім, який запобігає швидкому випаровуванню вологи, краще аерується і прогрівається.

Одночасно з культивацією або після неї, для додаткового розпушування і вирівнювання ріллі, проводять боронування, шлейфування, а для ущільнення і вирівнювання – коткування. Останній прийом проводять для посилення надходження води з глибинних горизонтів до проростаючого насіння і є обов’язковим під льон, буряк, люпин та ін.

Переущільнення посівного ложа

Ґрунт складається з 50 % твердої речовини й 50 % пір. В ідеальному випадку пори заповнені наполовину водою, а наполовину повітрям. Проте це сильно залежить від кількості опадів, структури ґрунту й способу його обробки.

1. Надто слабке ущільнення, тобто занадто пухкий ґрунт навколо насіння, може перешкоджати капілярному переносу води через великий діаметр пір. Унаслідок цього ґрунт навколо насіння висохне і паросток ослабне.
2. Оптимальне ущільнення забезпечує хороший контакт насіння з ґрунтом, завдяки якому капілярний перенос води забезпечує постачання води до насіння. У той же час, є достатня кількість великих пір, які пропускають до насіння достатньо кисню.
3. Занадто сильне ущільнення, навпаки, призведе до стискання і зменшення ефективності пір, тобто вони не будуть спроможні відводити зайву вологу й вуглекислий газ від насіння, а також забезпечувати доступ кисню до нього. Це може призвести до дефіциту кисню й загибелі коріння.

Увага!

1) Стрільчата лапа не повинна мати пошкоджень та стертих зношених крил.
2) Кроанштейн не повинен мати великий люфт, бовтатися на рамі – стійка на кроанштейні – стрільчата лапа на стійці, так як це все призведе до пропуску бур’янів і не якісної культивації.
3) Наступний ряд стрільчатих лап повинен повністю перекривати простір між стрільчатими лапами попереднього ряду.
4) При наявності багаторічник бур’янів або необхідності зберегти вологу замість додаткової культивації бажано застосовувати гліфосат для винищення бур’янів за 2 тижні до сівби або через 3-4 дня після сівби.
5) Основними помилками в ході обробки грунту під кукурудзу навесні є занадто ранній початок робіт при вологому, ще сирому грунті.
6) Не допустити підняття переміщення поживних залишків з нижнього горизонту грунту в зону загортання насіння.

Передпосівний обробіток більш зв’язних ґрунтів з брилистою поверхнею можна виконувати дисковими знаряддями. Для подрібнення брил треба застосовувати голчасті борони БИГ-3-А або фрезерні культиватори. Останні краще використовувати на перезволожених ґрунтах та за відсутності каміння.

Під ранні ярі зернові й зернобобові культури культивацію проводять один раз на глибину загортання насіння (5-6 і 7-8 см). На розпушених незабур’янених полях, особливо посушливої весни, замість культивацій під ці культури ґрунт можна обробляти агрегатом, що складається з двох рядів важких зубових борін.

Для вирівнювання поверхні ріллі й ущільнення дуже розпушеного ґрунту його коткують, а потім боронують райборінками. Це створює ущільнений прошарок на незначній глибині, сприяє зменшенню випаровування вологи. Передпосівне коткування ґрунту дає можливість провести високоякісну сівбу дрібнонасінних культур (багаторічних трав, льону), а також інших, що потребують неглибокого загортання. Воно зумовлює рівномірне загортання насіння, прискорює його набубнявіння і появу сходів, що забезпечує вищу врожайність культур.

Коткування частково нівелює помилки і порушення в передпосівному обробітку, які часто зумовлені конструктивними недоліками культиваторів. При цьому передпосівне коткування дещо ефективніше від післяпосівного. Цей захід обов’язковий у технології вирощування льону, проса, кормового люпину, а за посушливих умов як до сівби, так і після неї.

Під час передпосівного обробітку під ранні ярі культури важливо не допустити розриву між культивацією і сівбою. Інтервал між цими заходами можна допускати лише на перезволожених низинних ґрунтах для їх підсихання. Для кращого загортання насіння і для того, щоб краще було видно слід маркера, напрям культивації зміщують по відношенню до сівби на 6-8°. На еродованих землях обробіток проводять упоперек схилів або контурно. Іноді, коли ґрунт з осені добре розроблений і після ранньовесняного обробітку на його поверхні створюється пухкий шар, ранні колосові та деякі інші культури висівають безпосередньо після закриття вологи.

В окремі роки в Степу при значному дефіциті опадів взимку зоране восени поле навесні буває розпушеним, особливо на легких ґрунтах. У цьому разі на незабур’янених площах, де добрива внесли восени, ранні культури сіють слідом за боронуванням, а при застосуванні стерньових і пресових сівалок і без нього.

Творчо необхідно підходити і до весняного обробітку під пізні ярі культури (соняшник, кукурудзу, сою, квасолю, круп’яні тощо). Навесні поверхню вирівнюють вирівнювачами ВП-8, ВПН-5,6, а в разі коли ґрунт ущільнений, замулений, слід провести спочатку боронування важкими зубовими боронами, а потім вирівнювання. Далі ґрунт під ці культури культивують два-три рази – перший на 10-12 см, потім поступово зменшують глибину. Такий пошаровий обробіток забезпечує знищення сходів бур’янів і запобігає забур’яненню посівів. Глибину першої культивації збільшують до 14 см на важких ґрунтах і при засміченості поля коренепаростковими бур’янами. Останню передпосівну культивацію проводять на глибину загортання насіння культиваторами з підрізувальними лапами (КПС-4 або інші). Після першої глибокої культивації за посушливих умов поле коткують кільчасто-шпоровими котками. Під кукурудзу, соняшник і просо коткувати краще між першою та другою культиваціями.

Післяпосівний обробіток. Система післяпосівного обробітку ґрунту передбачає вирішення таких завдань: підтримання оптимальної будови орного шару, за якої забезпечується добрий контакт насіння з твердою фазою ґрунту і створюються сприятливі умови для його проростання і появи дружних повних сходів; зменшення непродуктивних втрат вологи; формування оптимальної густоти рослин; знищення ґрунтової кірки і сходів бур’янів; загортання в ґрунт добрив, пестицидів; створення і збереження певної форми поверхні ґрунту.

За строками виконання систему післяпосівного обробітку ґрунту поділяють на два періоди: досходовий – і післясходовий. До появи сходів проводять коткування і боронування, а після їх появи – боронування.

За посушливої погоди відразу після сівби для поліпшення контакту насіння з ґрунтом і прискорення появи сходів ґрунт коткують кільчасто-шпоровими котками типу ЗККШ-6А. На посівах зернових частіше застосовують середні, а на посівах зернобобових – легкі котки.

Коткування проводять одночасно із сівбою або відразу за нею. Цей захід особливо корисний, коли ґрунт розпушений і сухий. При ущільненні верхнього шару ґрунту поліпшується контакт його твердої фази з насінням, відновлюється капілярний підтік вологи до нього, що прискорює його набубнявіння, проростання і одержання більш дружних сходів. Після коткування створюються кращі умови для утворення й розвитку вторинної кореневої системи у злакових рослин. В ущільненому ґрунті молоде коріння краще вступає в контакт з твердою фазою ґрунту і за оптимальної щільності забезпечує рослину водою та елементами живлення, а також швидше набуває опорної функції для рослини. Але при надто щільному ґрунті проникнення коріння в ґрунт утруднюється, і воно деформується. За підвищеної вологості посівного шару, особливо на важких ґрунтах, коткування може завдати шкоди, оскільки після нього утворюється ґрунтова кірка, яка утруднює появу сходів культурних рослин, особливо тих, насіння яких виносить сім’ядолі на поверхню.

Досходове боронування зернових і зернобобових культур проводять через 4-5 днів після сівби, коли проростки культурних рослин мають довжину 1-1,5 см, тобто коли їхній розмір не перевищує довжини насіння і зуби борін не досягають глибини його загортання. Виконують досходове боронування упоперек сівби на глибину, меншу від глибини загортання насіння на 1-1,5 см, застосовуючи легкі та середні зубові борони. Ґрунтову кірку на посівах зернових руйнують ротаційними мотиками або голчастими боронами БИГ-3-А.

Післясходове боронування проводять для боротьби з бур’янами, поліпшення аерації ґрунту і руйнування ґрунтової кірки. Щоб запобігти пошкодженню культурних рослин робочими органами борін, посіви боронують, коли зернові культури утворили 3-4 листки і добре вкорінилися, а деякі бобові (горох, вика,чечевиця, чина) ще не утворили вусиків. Для меншого травмування культурних рослин посіви боронують упоперек рядків або по діагоналі. Боронувати необхідно тільки посіви з добре розвинутими рослинами і нормальною їхньою густотою. Не можна боронувати посіви при сильному вітрі, що піднімає в повітря дрібну масу ґрунту.

Джерела:
data-matched-content-ui-type="image_sidebyside" data-matched-content-rows-num="2" data-matched-content-columns-num="1" data-ad-format="autorelaxed">

Метки: ,