МІКРОДОБРИВО

Мікродобрива для озимої пшениці

Оптимальний розвиток озимої пшениці в осінній період відбувається за умови достатнього забезпечення рослин вологою, елементами живлення та сприятливого температурного режиму.


Рослини поглинають мікроелементи в незначних кількостях, проте вони необхідні для нормального перебігу низки важливих процесів, зокрема для азотного обміну, корегування активності ферментів та підсилення фотосинтезу. Наприклад, бор, цинк, молібден сприяють зростанню активності фотосинтезу. Доведено, що мікроелементи позитивно впливають на здатність рослин протидіяти несприятливим факторам під час їхнього вирощування. Вони поліпшують холодо-, жаро-, соле-, посухостійкість, а також стійкість до вилягання і грибних хвороб. Відомо, що передпосівна обробка насіння озимої пшениці низкою мікроелементів підвищує стійкість пшениці до бурої листкової іржі. Було встановлено, що мікроелементи здатні прискорювати розвиток рослин. Так, у дослідах із озимою пшеницею та суданською травою було виявлено, що бор прискорює розвиток колосових квіток і збільшує їхню кількість. Тому наявність у грунті якомога більшої кількості доступних елементів живлення позитивно впливатиме на врожайність культури.
Початкові фази вегетації пшениці озимої визначають подальший розвиток і продуктивність культури в цілому. Достатньо розвинені восени посіви пшениці добре зимують і швидко відновлюють весняну вегетацію. Проте на практиці виробники зерна стикаються із низкою проблем у період висівання озимини: недостатньою вологістю грунту, низькими температурами, неоптимальними показниками кислотності орного шару — всі ці несприятливі фактори спричинюють низьку доступність елементів живлення для рослин пшениці. Великою проблемою рільництва в умовах сьогодення є неоптимальне значення рН на значній кількості розорених земель. Встановлено, що висока кислотність здатна знижувати продуктивність поля на 30–40%. Так, уже за зменшення показника рН грунту до рівня 5,0 знижується рівень доступності для рослин таких елементів, як-от: азот, фосфор, калій, сірка, кальцій, магній, бор, молібден, — тобто тих, що значною мірою забезпечують нормальний ріст і розвиток рослин. Негативний вплив кислотності можна зменшити шляхом вапнування кальцитом (СаСО3) або доломітом (СаСО3.МgCO3).

Використання мікродобрив у посівах озимої пшениці разом із внесенням азоту, фосфору і калію дає змогу оптимально забезпечити культуру елементами живлення, що позитивно впливає на врожайність і якість зерна.

Кожен агроном добре знає ознаки азотного, фосфорного та калійного голодування рослин пшениці — це насамперед світло-зелений колір листків, а за значного дефіциту цього елемента — хлороз аж до набуття ними жовтого забарвлення. Ознаками фосфорного голодування у злаків є пурпурове або червоно-фіолетове забарвлення листків, а також зниження інтенсивності кущіння. За нестачі калію на листках пшениці може з’являтись бронзовий відтінок і виникати пожовтіння їхніх країв. Проте для забезпечення злаковим культурам найоптимальніших умов живлення важливий також контроль вмісту мікроелементів у грунті. З-поміж них найважливішими для озимої пшениці та інших рослин є залізо, мідь, марганець, цинк, бор і молібден.
Мікро­е­ле­мен­ти по­зи­тив­но впли­ва­ють на здатність рос­лин про­тидіяти не­спри­ят­ли­вим фак­то­рам під час їхньо­го ви­ро­щу­ван­няМікро­е­ле­мен­ти по­зи­тив­но впли­ва­ють на здатність рос­лин про­тидіяти не­спри­ят­ли­вим фак­то­рам під час їхньо­го ви­ро­щу­ван­ня

Залізо низка авторів відносить до мікроелементів, а деякі — до макроелементів. Але якщо брати до уваги лише потребу рослинного організму в цьому елементі, то залізо можна впевнено віднести до першої групи. В рослинному організмі залізо виконує низку важливих функцій: він бере участь у процесах дихання, фотосинтезу, відновлення азоту та сірки. Цей хімічний елемент входить до складу таких ферментів, як каталаза, пероксидаза. Також за нестачі заліза неможливий синтез хлорофілу, за його дефіциту, як і за азотного голодування, розвивається хлороз. На молодих листках утворюються світлі плями, потім світлішають листкові жилки, і зрештою весь листок біліє і передчасно відмирає.
Для запобігання або усунення вже виниклого дефіциту заліза в посівах пшениці озимої добрі результати дає внесення комплексних водорозчинних мікродобрив у період осіннього або весняного кущіння. Застосовується здебільшого Келкат Мікс Кальцій у нормі 0,5 кг/га, Келкат Fe — 0,2–0,3 кг/га.
Мідь, як і більшість елементів живлення, не може бути замінена іншим елементом або їхнім поєднанням. Вона входить до складу окисно-відновних ферментів, бере участь у процесах фотосинтезу, вуглеводного і білкового обміну. Під впливом міді посилюється інтенсивність дихання і синтезу білка, що не тільки затримує старіння рослин, а й підвищує їхню стійкість до стресових факторів: знижених температур, посухи і грибних хвороб.
Озима пшениця дуже чутлива до дефіциту міді в грунті. Нестача цього мікроелемента викликає зниження активності синтетичних процесів і призводить до накопичення розчинних вуглеводів, амінокислот та інших продуктів розкладу складних органічних речовин. Низький вміст міді в грунті може проявлятись на злакових рослинах у вигляді побіління і підсихання кінчиків молодих листків. Згодом уся рослина набуває світло-зеленого забарвлення, затримується настання фази колосіння. За глибокого дефіциту міді стебла озимої пшениці сохнуть, на листках розвивається синьо-зелений глянець. Такі рослини не дають урожаю (або ж його якість дуже низька).
Для усунення симптомів дефіциту міді на ранніх етапах вегетації озимини застосовують мікродобриво Келік Мікс у нормі 0,3 л/га у фазі кущіння культури.
Марганець за впливом на обмін речовин у рослинах схожий на магній і залізо. Він бере участь у різних окисно-відновних реакціях, а в світловій фазі фотосинтезу сприяє розщепленню молекул води. Крім фотосинтезу, марганець потрібен для синтезу вітаміну С. Ознаки дефіциту марганцю в рослин озимої пшениці частіше проявляються на карбонатних, із високим вмістом вапна, грунтах, а також на інших типах грунту, де значення рН перевищує 6,5. Нестача марганцю стає помітною спочатку на молодих листках — на них проявляються чіткі ознаки хлорозу. На відміну від хлорозу, викликаного дефіцитом заліза, за нестачі марганцю у злакових у нижній частині пластинок листків з’являються сіро-зелені або бурі плями з темнішими краями, які поступово зливаються.
Марганцеві добрива здатні підвищити урожай зернових культур на 1,5–3,5 ц/га. Добрі результати дає використання гранульованого марганізованого суперфосфату (для його виготовлення до суперфосфату додають 10–15% марганцевого шламу). Також доцільно застосовувати сірчано-кислий марганець (MnSO4.5H2O) — кристалічний порошок, добре розчинний у воді, який вносять під оранку або в передпосівну культивацію грунту в кількості 2–3 кг/га. Також доцільно проводити передпосівне обпудрювання насіння пшениці сірчанокислим марганцем і тальком у пропорції 50:200 г на 1 ц насіння.

За змен­шен­ня по­каз­ни­ка рН грун­ту до рівня 5,0 зни­жується рівень до­ступ­ності для рос­лин та­ких еле­ментів, як-от: азот, фо­с­фор, калій, сірка, кальцій, магній, бор, молібденЗа змен­шен­ня по­каз­ни­ка рН грун­ту до рівня 5,0 зни­жується рівень до­ступ­ності для рос­лин та­ких еле­ментів, як-от: азот, фо­с­фор, калій, сірка, кальцій, магній, бор, молібден
Цинк бере участь у великій кількості фізіологічних процесів, зокрема в синтезі білка та ауксинів, він сприяє кращому засвоєнню рослинами культури інших елементів мінерального живлення. Цинкове голодування частіше проявляється на піщаних і карбонатних грунтах. Мало доступного для рослин цинку на торфовищах та інших малородючих грунтах. Щодо цинку озима пшениця не є особливо чутливою, проте за його низького вмісту виникає затримка росту рослин, зменшується кількість хлорофілу в листках. Низький вміст цинку в грунті сильніше впливає на формування зерна, аніж на розвиток вегетативних органів. У разі глибокого дефіциту цього елемента спостерігається поява світлих прожилок між жилками у старих листках, затримується достигання врожаю. За тривалого зберігання такого врожаю може виникати гідроліз білків у зерні, що значно погіршує його якість.
Для забезпечення зернових культур цинком найчастіше використовують цинкові полімікродобрива і сірчанокислий цинк. Цинкові полімікродобрива — це дрібний порошок темного кольору, який містить 19,6% окису цинку. Ці добрива застосовують безпосередньо внесенням у грунт із розрахунку 5–10 кг діючої речовини на один гектар. Для позакореневого підживлення їх застосовують здебільшого у фазі кущіння (0,02–0,05%-й розчин сульфату цинку).
Бор не­обхідний для роз­вит­ку ме­ри­с­тем. Під дією цьо­го мікро­е­ле­мен­та поліпшу­ють­ся про­це­си син­те­зу і пе­реміщен­ня вуг­ле­водів із листків до ге­не­ра­тив­них ор­ганів та ко­ренів. Бор сприяє кра­що­му по­гли­нан­ню кальцію рос­ли­на­ми, тож навіть у разі до­стат­ньої кількості ос­тан­нь­о­го в грунті, але за не­стачі бо­ру про­яв­ля­ти­меть­ся дефіцит кальцію. За дефіци­ту бо­ру по­ру­шу­ють­ся про­це­си син­те­зу вуг­ле­водів, за­кла­дан­ня і фор­му­ван­ня ге­не­ра­тив­них ор­ганів та ут­во­рен­ня насіння. По­сту­по­во зни­жується інтен­сивність рос­ту верхівок па­гонів. За гли­бо­ко­го бор­но­го дефіци­ту точ­ки рос­ту відми­ра­ють, пригнічується роз­ви­ток ко­ре­не­вої си­с­те­ми рос­лин. У пізніші фа­зи ве­ге­тації пше­ниці дефіцит бо­ру спри­чи­нює ут­во­рен­ня ве­ли­кої кількості сте­бел-не­до­гонів. Не­ста­ча бо­ру не тільки не­га­тив­но впли­ває на вро­жайність ози­ми­ни, а й зни­жує якісні по­каз­ни­ки зер­на.
Для за­побіган­ня дефіци­ту бо­ру в посівах пше­ниці ози­мої за­сто­со­ву­ють низ­ку бор­них до­б­рив, зо­к­ре­ма бор­ну кис­ло­ту — дрібно­кри­с­талічний по­ро­шок біло­го ко­ль­о­ру, що містить близь­ко 17,2% бо­ру. Добрі ре­зуль­та­ти дає об­роб­ка бор­ною кис­ло­тою насіння ози­мої пше­ниці пе­ред висіван­ням — на 1 т насіння ви­т­ра­чається 350–500 г до­б­ри­ва. Бор­магнієве до­б­ри­во — по­ро­шок біло­го або сіро­го ко­ль­о­ру, що містить 2,3% бо­ру і 14% магнію. Бор у до­б­риві містить­ся у во­до­роз­чинній формі, для об­роб­ки насіння потрібно 10–20 кг/т. Іншим спо­со­бом за­без­пе­чен­ня рос­лин пше­ниці бо­ром є вне­сен­ня бор­но­го су­пер­фо­с­фа­ту під час про­ве­ден­ня пе­ред­посівно­го об­робітку грун­ту.
Молібден на­сам­пе­ред справ­ляє знач­ний по­зи­тив­ний вплив на бо­бові, оскільки сти­му­лює роз­ви­ток буль­боч­ко­вих бак­терій, про­те й для інших куль­тур цей еле­мент та­кож до­сить важ­ли­вий. Він бе­ре участь у фо­с­фор­но­му та азот­но­му обміні, по­си­лює син­тез хло­рофілу. Найбільша кількість молібде­ну містить­ся в мо­ло­дих ве­ге­ту­ю­чих ор­га­нах рос­лин. Зовнішні оз­на­ки дефіци­ту молібде­ну в рос­ли­нах схожі до азот­но­го го­ло­ду­ван­ня. За не­стачі цьо­го еле­мен­та на ли­ст­ках пше­ниці з’яв­ля­ють­ся світло-жовті або блідо-оран­жеві пля­ми між жил­ка­ми. Мо­лоді ли­ст­ки скру­чу­ють­ся все­ре­ди­ну, точ­ки рос­ту відми­ра­ють. Гли­бо­кий дефіцит молібде­ну най­частіше спо­с­терігається на кис­лих грун­тах, у яких по­каз­ник рН мен­ший від 5,2. У та­ко­му разі до­ступність молібде­ну здат­не підви­щи­ти вап­ну­ван­ня грунтів.
Для усу­нен­ня молібде­но­во­го дефіци­ту пе­ред висівом насіння пше­ниці доцільно об­ро­би­ти молібда­том амонію: на гек­тар­ну нор­му насіння йо­го ви­т­ра­ча­ють 30–75 г. За про­яву дефіци­ту молібде­ну на по­чат­ко­вих ета­пах ве­ге­тації пше­ниці про­во­дять по­за­ко­ре­не­ву об­роб­ку посівів молібда­том амонію — 150–300 г/га. +

В. Ходаніцький

©Пропозиція – Головний журнал з питань агробізнесу

http://propozitsiya.com/ua/mikrodobriva-dlya-ozimoyi-pshenici

data-matched-content-ui-type="image_sidebyside" data-matched-content-rows-num="2" data-matched-content-columns-num="1" data-ad-format="autorelaxed">

Метки: ,