МІКРОДОБРИВО

Методи оцінки стану перезимівлі озимих культур

Оцінювати стан перезимівлі зернових колосових культур починають вже наприкінці січня. З цією метою використовують декілька перевірених методів, одним з найпоширеніших є метод відбору монолітів.


До речі, саме 25 січня — загальноприйнята дата першого відбору монолітів. Другий відбір проводиться 23 лютого, третій — 10 березня. Якщо умови перезимівлі несприятливі, може знадобитися додатковий відбір проб.

 

1. Монолітний метод оцінювання

На полі вирубують моноліти розмірами 30х30 см з товщиною шару близько 15-20 см. Моноліт повинен містити рослини з двох суміжних рядків, а місця для взяття таких проб визначають ще з осені. У середньому відбирається один моноліт з площі 20-25 га.

Моноліт для аналізу перезимівлі озимих культур

Основні умови для визначення місць відбору монолітів:

  • Стан розвитку рослин та густота посівів повинні бути типовими для всього досліджуваного поля.
  • Місце взяття проби не може знаходитись у балках, на схилах чи пагорбах.
  • Не слід відбирати проби поблизу лісосмуг.

Щоб полегшити вирубування ґрунту для взяття проби, можна з осені на заздалегідь вибраному місці завести в ґрунт поліетиленову плівку або міцний папір на глибину вирубування моноліту. При вирубуванні також потрібно заміряти висоту снігового покриву, якщо на полі є льодова кірка – її товщину також обов’язково заміряють.

Після вирубування моноліт відразу поміщають у спеціальний ящик та вкривають його таким чином, щоб рослини при транспортуванні не пошкоджувались. Розморожувати моноліт потрібно поступово, встановлюючи ящик спочатку у приміщенні з температурою повітря не вище 5-10°C. Після відтанення ящик можна переносити до приміщення з температурою 18-20°C.

Попереднє оцінювання можна провести вже на 8-10 день, остаточне — на 15-20-й. Протягом цього часу рослини обов’язково поливають водою кімнатної температури та стежать, щоб не було ні перезволоження, ні пересихання ґрунту.

Щоб оцінити стан рослин, їх обережно виймають з ґрунту, промивають водою корінці та розділяють живі і загиблі паростки. Потім підраховують кількість загиблих рослин і обчислюють цей показник для загального стану посівів так само, як обчислюється показник зрідженості:

Х= (А : В) х 100,

де

Х — життєздатність посіву, %;

А — кількість живих рослин у пробі;

В — загальна кількість рослин у пробі.

2. Водний метод (прискорений)

Дає можливість швидше, ніж монолітний метод, отримати інформацію про стан посівів. Проби з поля відбираються так само, як і при монолітному методі (потрібно пам’ятати, що з одного поля необхідно взяти не менше 3-4 проб), але далі рослини з відталого ґрунту обережно вибирають, промивають водою корінці та відокремлюють рослини, пошкоджені при транспортуванні чи вирубуванні.

Неушкодженим рослинам відрізають верхню частину листків та корінці на відстані 3-4 см від вузла кущення. Рослини розміщають у ємності з водою таким чином, щоб корінці та нижня частина вузла кущення знаходились  під водою. Міняти воду в ємності потрібно кожні 2-3 дні, а визначити стан рослин можна вже на 5-6 день, в сумнівних випадках — на 7-10 день.

3. Метод цукрового розчину

Цукровий метод в точності повторює водний, з однією лише відмінністю: промиті рослини замість ємностей з водою спочатку поміщають на 14 годин в двох – п’ятивідсотковий цукровий розчин (на 1 л води потрібно 20 – 50 г цукру), і лише потім занурюють в чисту воду кімнатної температури. У живих рослин відростання коренів можна помітити на другий день, а листя – через п’ять днів. Остаточні результати в процентному співвідношенні до загальної кількості досліджуваних рослин визначають через тиждень.

 

4. Метод забарвлення тканин

Зрізи відібраних рослин фарбують у 0,1% розчині кислого фуксину через стеблові конуси наростання та основи пагонів. Живі рослини при цьому не змінюють колір зрізів та клітин конусів, загиблі та пошкоджені міняють забарвлення на рожево-буре. Ступінь пошкодження конуса оцінюють за п’ятибальною шкалою:

  1. Бурий зморшкуватий конус — рослина нежива.
  2. Конус має рожевувато-буре забарвлення — може спостерігатись слабкий тургор.
  3. Конус білий и непрозорий, при цьому він ще залишається живими та не втратив тургору.
  4. Конус напівпрозорий — тургорний.
  5. Конус прозорий — тургорний, живий.

5.Оцінювання за конусом наростання

Для оцінювання за цим методом рослини (з кожної проби достатньо взяти по 5-10 рослин) після відтавання обрізають: стебла з листками на відстані 5-6 см від вузла кущення, корені — на відстані 2 см. Обрізані рослини поміщають до ємності, наполовину заповненої водою, вертикально. Для кожної окремої проби потрібно підготувати свою ємність. Через головний та бічні пагони роблять надріз гострим лезом, причому робити його потрібно так, щоб не пошкодити конус наростання — дещо збоку, а не по центру. Недорозвинені листки, що прикривають конус, обережно видаляють голкою, сам конус обстежують за допомогою лупи. Залежно від стану конусу, рослини оцінюють по трибальній шкалі:

  1. Конус бурий, зморщений, мертвий, помітні ознаки мацерації.
  2. Конус живий, тургорний, але не опалесцентний, мутний та білий.
  3. Конус живий, тургорний, прозорий, помітна легка опалесцентність.

Середній бал для кожної групи розраховують за формулою:

Х=(АхВ):С,

де

Х — середній бал для конкретного поля;

А — бал, який отримала група рослин;

В — кількість рослин у групі;

С — загальна кількість рослин у пробі.

6. Донський метод

Цей метод дозволяє оцінити стан посівів озимих вже на 2-3 день після взяття проб. Проби беруть з двох суміжних рядків таким чином, щоб загальна кількість рослин складала не менше 20 (оптимально — 30-50). Під час транспортування зразки необхідно утеплити.

Проби для оцінки беруться з двох суміжних рядків

Відтавати зразки повинні при кімнатній температурі, їх можна одразу поміщати у тепле приміщення. Після відтавання рослинам відрізають корені та листя на відстані 2 см від вузла кущення. Рослини розкладають на шар марлі, яку потім скручують в рулон. Марлевий рулон поміщається в чашку Петрі або іншу скляну ємність з шаром фільтрувального паперу або вати на дні (цей шар необхідно добре змочити водою).

Ємність з рослинами накривають скляною кришкою або поліетиленовою плівкою, щоб створити в ній умови достатнього зволоження. Потім ємність ставлять у тепле місце — з температурою близько 24-26°C.

Через добу можна проводити аналіз стану рослин. Живі рослини за цей час дадуть паростки довжиною близько 0,8 см, також у них буде спостерігатись приріст корінців. Паростки довжиною 0,1-0,3 см свідчать про понижену життєздатність рослин. Відсутність паростків свідчить про загибель рослини.

Потрібно підрахувати відсоток загиблих рослин від загальної їх кількості у пробі.

7. Пысля выдновлення вегетації.

У польових умовах результат перезимівлі озимих культур визначають через два тижні після початку весняної вегетації, використовуючи окомірний і кількісний методи.

Відновлення вегетації – це пробудження та продовження розвитку рослини. Перші признаки це поява молодих корінців на вторинній кореневій системі.

 

При окомірних способі проводиться візуальна оцінка перезимували рослин (по діагоналі поля). Результат співвідносять з п’ятибальною шкалою (5 балів – успішно перезимували всі рослини, 4 бали – живі рослини становлять понад 75% посівів, 3 бали – загинуло до 50% рослин, 2 бали – загинуло понад 50%, 1 бал – кількість живих рослин мізерно мало ).

Кількісний метод полягає в тому, що по діагоналі поля викопуються рослини, оглядається їх коренева система, після чого підраховується кількість живих і загиблих екземплярів. Згідно отриманого результату проводиться або підсівши, або пересівання озимих культур.

 

Застосування сучасних способів аерофотозйомки з використанням БПЛА, а також супутникові спостереження дозволяють визначати стан посівів озимих по їх спектральної відбивної здатності. Подібні способи моніторингу отримали високу оцінку аграріїв і поступово впроваджуються в наші агротехнології.

Раннє відростання рослин спостерігається зазвичай у тих випадках, коли озимі зернові вирощуються після непарових попередників. При висіві пшениці озимої після кукурудзи на силос та за умови низьких позитивних температур, що бувають за раннього відновлення весняної вегетації, сприяють інтенсифікації утворення вузлових коренів, кращому морфологічному розвитку рослин та  підвищенню їх продуктивності. Поступове підвищення середньодобових температур за ранніх строків відновлення весняної вегетації практично завжди поєднується з хмарною і дощовою погодою. Саме в таких випадках формуються  оптимальні передумови для формування підвищення урожайності озимих зернових. Якщо узагальнити середні дані за науковою літературою, то в середньому за двадцять років цей показник становив 4,2 т/га. Варто зазначити, що різке підвищення середньодобових температур повітря є причиною пересихання верхніх шарів ґрунту, зниження відносної вологості повітря, та частіше ці явища спостерігаються за пізніх та середніх строків відновлення весняної вегетації озимої пшениці. Несприятливі погодні умови є причиною зниження ефективності внесених добрив, що надалі, безперечно, негативно відбивається на рості та розвитку рослин, а також на формуванні їх продуктивності. Не останнє місце має контроль захворювань на посівах озимини.

Загальновідомо, що без внесення азоту, навіть за сучасних умов, отримання достатньо високих врожаїв практично неможливе. Рекомендовані дози внесення азоту, його кратність та терміни узгоджуються з часом вегетації та кількістю доступної вологи для рослин. Оскільки практично всі азотні добрива є легкорозчинними, то рекомендовано хоча б незначну їх кількість вносити восени, а решту під час весняно-літніх підживлень у фази найбільшої їх потреби для росту і розвитку рослин. Проте досить важливо не пропустити час першого весняного підживлення, оскільки саме від нього залежить, наскільки якісно та вчасно розпочнеться процес регенерації. Норма внесення азоту залежать не лише від сортогенетичних особливостей культури та погодних умов, але і від стану посівів та часу відновлення весняної вегетації (ЧВВВ).

На добре розвинених посівах рекомендується вносити 30% (N30) від повної норми азоту. Посіви, що відновлюють весняну вегетацію раніше середньої багаторічної дати, добре ростуть у висоту і завдяки посиленому кущенню утворюють продуктивний стеблостій, що досягає 600-700 шт./м2. У лісостеповій зоні Західної України відновлення весняної вегетації, як правило, настає у березні-квітні. Якщо ж посіви зріджені (200-230 рослин на 1 м2), дозу для першого підживлення підвищують до N60-70, а за кількості 180-200 рослин на 1 м2 дозу азоту для першого підживлення збільшують аж до N80-100.

Варто також збільшити норму азоту в роки з пізньою весною, коли озимі  характеризуються пізнішим відновленням весняної вегетації (близько 6 квітня), внаслідок чого наростання вегетативної маси зменшується. А в роки з ранньою весною (відновлення вегетації настає в середині березня) на добре розвинених густих посівах перше підживлення проводити недоцільно. Варто ще пам’ятати те, що надлишок азоту є досить небезпечним, оскільки може викликати надмірне кущення рослин і посилену схильність до вилягання.

Та лише за допомогою азоту запустити усі процеси навесні, на жаль, не можливо. Варто звернути увагу і на дефіцит мікроелементів у рослин, а для його подолання, в період весняної вегетації, достатньо провести позакореневе підживлення у фазу кущення доповнити їх дію амінокислотами, які сприятимуть ще й відновленню фотосинтетичних процесів та виробленню імунітету у рослин для подолання стресів у майбутньому.

Рекомендовані норми внесення азотних добрив

ВАЖЛИВО: варто пам’ятати, що різні види азотних добрив (селітра, карбамід, КАСи) відрізняються не лише часткою вмісту азоту, а й, що набагато більш важливо,— формою азоту. Як відомо існує три форми азоту: нітратна (NO3-), амонійна або аміачна (NH4+) та амінна (NH2-).

NO3– — легкодоступна, швидке засвоєння, висока рухомість в ґрунті, мігрує разом з вологою, легко  вимивається;

NH4+ — рослинам доступна, більш стійка до вимивання  адже адсорбується колоїдним комплексом. Що легший грунт і що більші піщинки, то менше  поглинається. При листовому внесенні — через 5 хв. задіяний у синтезі амінокислот. ВИСОКОТОКСИЧНА;

NH2– — для рослин доступна лише після процесів амоніфікації та нітрифікації. Найкраща форма для позакореневого живлення.

 

Джерела

data-matched-content-ui-type="image_sidebyside" data-matched-content-rows-num="2" data-matched-content-columns-num="1" data-ad-format="autorelaxed">