МІКРОДОБРИВО

Калій – елемент якості, підвищує стійкість рослин до шкідників, хвороб та посухи

Калій є одним із 17 елементів живлення, необхідних для росту та розвитку сільськогосподарських культур. Калій слугує регуляторним і транспортним «агентом» у рослині, а головне – сприяє оптимізації якості, за що його називають також «елементом якості».


Роль калію

Фізіологічні функції калію в рослинному організмі різноманітні. Він робить позитивний вплив на фізичний стан колоїдів цитоплазми, підвищує їх обводненню, набухаемость і в’язкість, що має велике значення для нормального обміну речовин в клітинах, а також для підвищення стійкості рослин до посухи. При нестачі калію і посиленні транспірації рослини швидше втрачають тургор і в’януть.

Якщо К надходить до рослин в необхідному обсязі, то:

– інтенсифікуються окислювальні процеси в клітинах;

– підвищується клітинний обмін;

– культура простіше реагує на недостатню кількість вологи, що надходить до неї;

– фотосинтез відбувається швидше;

– ферментативна активність збільшується;

– обмінні процеси, пов’язані з білками та вуглеводами, відбуваються легше;

– адаптація до низьких температур реалізується оперативніше;

– органічні кислоти формуються в більшому об’ємі;

– опір до згубних факторів максимізується.

Якщо К занадто мало, не є винятком такі наслідки:

– прості вуглеводи не стають основою для появи складних;

– білок у клітинах не утворюється;

– розвиток репродуктивної системи здійснюється з уповільненнями;

– стебла слабшають.

Калійдефіцит найчастіше спостерігається на легких ґрунтах. А його симптоми найбільше проявляються, як правило, в літній період, коли настає фаза інтенсивного росту.

Симптоми дефіциту на пшениці, сої та кукурудзі:

Про те, що час заповнити дефіцит цього елементу, свідчать такі ознаки:

– кладоспоріоз (покриття зеленої маси бурими плямами);

– нехарактерні зміни кольору листя (спочатку на жовтуватий, а потім на брунатний, також можлива поява блакитного забарвлення з бронзовим відтінком);

– кінчики і краї листків відмирають;

– жилки листя надмірно йдуть в основу тканини;

– стебла стають тонкими і менш щільними;

– інтенсивний ріст рослини припиняється;

– поверхня листків стає зморщеною;

– листя скручуються всередину, формуючи трубчасті утворення;

– бутони формуються дуже повільно.

Критичний період в споживанні калію рослинами доводиться на перші 15 днів після сходів. Період максимального споживання збігається з періодом інтенсивного приросту біомаси. Надходження калію закінчується у льону до фази цвітіння, у зернових і зернобобових до цвітіння-молочної стиглості. У інших культур період надходження калію в рослини більш розтягнутий, і проходить протягом усього вегетаційного періоду (картопля, цукровий буряк, капуста).

ТОП -5 культур, для яких дуже важливий калій 

культура
Ріпак

Ріпак належить до калієлюбних рослин. Калій підвищує стійкість ріпаку до вилягання, ураження хворобами, зимостійкість, збільшує кількість насіння в рослині і масу 1000 насінин.

Соняшник

Калій бере участь у вуглеводному обміні, транспорті води та безпосередній обводненості клітин. Також підвищує посухостійкість соняшнику, допомагає утримати вологу і зменшує її випаровування

Соя

До початку цвітіння соя засвоює калію в 1,5 рази більше, ніж азоту і в 1,8 рази більше, ніж фосфору. Однак найбільше цього елементу соя споживає в період формування бобів та наливу зерна. Підвищує врожайність та олійність культури.+

Цукровий буряк

В зв’язку з нагромадженням значної кількості вуглеводів, цукровий буряк потребує великої кількості калію. Він підвищує гідрофільність плазми і водоутримувальну здатність, що сприяє збереженню оптимального стану структури органоїдів і протопласту в цілому. Вирощування цукрового буряку з достатнім внесенням калійних добрив також забезпечує стійкість рослин до захворювань

Плодові дерева та кущі

Покращує смакові та товарні властивості плодів, підвищує стійкість плодів і рослин до грибкових і бактеріальних хвороб, покращує вміст цукрів

Відносний вміст елементів мінерального живлення в основної та побічної продукції різноманітних сільськогосподарських культур визначається, перш за все, їх видовими особливостями, але залежить також від сорту і умов вирощування. Зміст азоту і фосфору значно вище в господарсько цінної частини врожаю – зерні, корені-і бульбоплоди, ніж в соломі і бадиллі. Калію же більше міститься в соломі і бадиллі, ніж в товарній частині врожаю.

Каліелюбіві культури (цукровий та кормовий буряк, картопля, капуста і кукурудза) споживають цей елемент набагато більше, ніж зернові і зернобобові культури, льон і трави. Також багато калію споживає соняшник.

Загальний винос калію з урожаєм сільськогосподарських культур сильно розрізняється. Це обумовлено особливостями хімічного складу рослин, коливаннями в рівні формується врожаю і зміною його структури.

Недолік калію викликає безліч порушень обміну речовин у рослин. В результаті продуктивність рослини падає, якість продукції знижується, рослини починають частіше дивуватися різними хворобами.

Зовнішні ознаки калійного голодування виявляються в побурении країв листових пластинок – `крайовому запале`. Краї і кінчики листя набувають `обпалений вид, на пластинках з’являються дрібні іржаві цятки. При нестачі калію клітини ростуть нерівномірно, що викликає гофрованість, куполоподібної закручування листя. У картоплі на листках з’являється також характерний бронзовий наліт. Особливо часто недолік калію проявляється при вирощуванні більш вимогливих до цього елементу картоплі, коренеплодів, капусти, силосних культур і багаторічних трав. Зернові злаки менш чутливі до нестачі калію. Але і вони при гострому дефіциті калію погано кущаться, междоузлия стебел коротшають, а листя, особливо нижні, в’януть навіть при достатній кількості вологи в грунті.

Надмірне калійне живлення рослин також негативно позначається на їх зростанні і розвитку. Виявляється воно у виникненні між жилками листя блідих музичних плям, які з часом буріють, а потім листя опадає. Тому оптимально розроблений план калійного живлення рослин в значній мірі буде впливати на продуктивність і якість врожаю.

Рослини здатні поглинати калій у вигляді іону (K+) безпосередньо з ґрунту. Проте в інтенсивному сільському господарстві лише ґрунтові його запаси не здатні повністю забезпечити зростаючі потреби високоврожайних культур. В такому разі можуть спостерігатись такі симптоми дефіциту калію:

  • сповільнення росту;
  • дрібне та щупле зерно/насіння;
  • зниження ефективності використання води;
  • погано розвинена коренева система;
  • часте вилягання посівів (злакові) та слабке стебло;
  • зменшення врожаю;
  • зниження стійкості до хвороб і вимерзання;
  • погіршення поглинання азоту.

Вища чутливість до рівня забезпеченості калієм спостерігається у рослин високого виносу – соняшнику та ріпаку (табл. 1). Тому для них потрібно насамперед планувати додаткове внесення калію з добривами. А от гречка, навіть будучи культурою високого виносу, не потребує посиленого калійного удобрення, оскільки її кореневі виділення сприяють достатньому надходженню калію із ґрунту.

Злакові культури потребують калію, хоча і в меншій кількості, ніж соняшник чи ріпак. Особливо потрібно зважати на можливість вилягання посівів і запобігати цьому шляхом оптимізації калійного живлення. Овочеві та кормові культури виносять лише 4–8 кг/т, проте за рахунок високої врожайності винос за рік із гектара буде суттєвим. Крім того, на сьогодні якість овочевої продукції виходить на передній план, і без калію тут не обійтись.

Безперечно, оптимізація калійного живлення дає й фінансову вигоду. Так, наприклад, ціна на ячмінь пивоварний може бути вищою на 40–50% порівняно з фуражним лише завдяки покращенню показників якості (вмісту крохмалю та крупності зерен) за рахунок ефективного удобрення калієм.

ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ ПОГЛИНАННЯ КАЛІЮ

За даними університету Мінесоти (США), якість поглинання калію культурами залежить від кількох чинників.

Вологість ґрунту. Чим вища вологість ґрунту, тим краща доступність калію рослинам. Підвищення вмісту вологи у ґрунті асоціюється з кращим надходженням калію в рослину через кореневу систему. Дослідження засвідчили, що культури краще реагують на удобрення калієм в посушливі роки.

Аерація ґрунту та рівень кисню. Наявність повітря є необхідною умовою для кореневого дихання та поглинання калію. Коренева діяльність і, відповідно, поглинання калію знижується в міру наближення рівня вологи ґрунту до повної вологоємності, за якої рівень кисню буде низьким.

Температура ґрунту. Коренева активність, функціонування рослини та фізіологічні процеси покращуються з підвищенням температури. Таке збільшення фізіологічної активності, в свою чергу, сприяє кращому поглинанню калію. Оптимальною температурою для поглинання є 16–27°С. За низьких температур спостерігається зниження поглинання.

Система обробітку ґрунту. Доступність калію знижується за використання No-till і гребеневої системи посадки. Точна причина такого явища іще не з’ясована. Дослідження свідчать про можливі обмеження для росту коренів та їх поширення у товщі ґрунту.

На відміну від азоту та фосфору, лише невелика кількість калію виноситься з врожаєм, оскільки переважна його кількість зосереджена у соломі та інших пожнивних рештках культур

КАЛІЙ З ГРУНТУ

Ґрунти України мають досить контрастний вміст калію (рис. 1), що пояснюється різними мінералогією та гідротермічним режимом. Найнижча забезпеченість культур калієм спостерігається у ґрунтах легкого гранулометричного складу в Поліссі. Водночас у зонах Степу та Сухого Степу вміст калію у ґрунті настільки високий, що в офіційних рекомендаціях щодо удобрення він відсутній для культур з невисоким виносом (пшениці, ячменю). Проте тут слід пам’ятати про правило оптимального зволоження. Дефіцит вологи навіть у ґрунтах із дуже високим вмістом калію може спричинити зниження надходження останнього до рослин. Висока ефективність калію навіть без внесення азоту та фосфору спостерігається на торф’яних ґрунтах, тому тут його доцільно вносити в першу чергу.

Рис. 1. Вміст калію в ґрунтах України

Особливо слід звертати увагу на внесення калію на ґрунтах, забруднених радіонуклідами. Справа в тому, що калій і цезій є аналогами. Навіть за найменшого зниження вмісту доступного калію в ґрунті рослини будуть поглинати цезій, приймаючи його за калій. За даними академіка I. М. Гудкова,внесення калійних добрив на бідних на цей елемент ґрунтах призводить до зниження забруднення цезієм плодів овочів та картоплі в 4–8 разів, зерна злаків та зернобобових – в 3–6 разів, волокон льону – в 3–7 разів. Причому найвищий ефект на різних культурах і ґрунтах спостерігався при підвищенні дози калію з 0 до 120–180 кг/га. Подальше зростання дози калію також зменшує вміст цезію, але це буде економічно недоцільним і може призвести до надлишкового надходження солей.

Отже, для отримання безпечного врожаю сільськогосподарських культур в Україні, певна частина ґрунтів якої забруднена радіонуклідами, внесення калійних добрив є обов’язковим заходом.

СКІЛЬКИ ТА КОЛИ ВНОСИТИ 

Однією з найважливіших умов ефективної дії калійних добрив є створення оптимального фону азоту та фосфору. Як вже зазначалось раніше, калій є швидше функціональним елементом, що позитивно впливає на процеси трансформації сполук у рослині та їх переміщення. Якщо не буде матеріалу для побудови цих сполук (тобто N і P), то й калій буде неефективний.

На середніх і важких суглинках калійні добрива доречно вносити восени під оранку, тоді як ґрунти легкого гранулометричного складу через загрозу вимивання калію з прикореневої зони краще удобрювати навесні перед культивацією.

Всі калійні добрива (крім поташу) є фізіологічно кислими, їх внесення призводить до витіснення катіонів Са2+, Al3+ та H+. На ґрунтах із високим вмістом кальцію та магнію це не спричиняє жодних проблем, а от на бідних високі дози калійних добрив можуть спричинити закислення. В такому разі слід звернути увагу на вапнування.

Якщо ж говорити про дози калійних добрив, то їх потрібно розраховувати індивідуально, зважаючи на реальний вміст калію в ґрунті, вид сільськогосподарської культури, погодні умови тощо. Міжнародний інститут калію пропонує використовувати онлайн-калькулятор (http://ipni.info/calculator), що дає змогу розрахувати винос калію з певною кількістю врожаю різних культур. Але варто пам’ятати про те, що це лише дані виносу, і харак­теристика ґрунтів не враховується. Крім того, слід враховувати коефіцієнт використання калію з добрив, який становить 60–70%, і вносити трохи більше.

Види калійних добрив

Для виробництва калійних добрив використовують природні поклади калійних солей: сильвініт, каїніт, сильвін, карналіт, шепіт, алуніт, лангбейніт, полігаліт. В залежності від сировини, з якої вони виготовляються, калійні добрива поділяються на:

  • Калій хлористий
  • Сульфат калію
  • Калійна сіль
  • Калімагнезія

Калій хлористий — це калійне добриво, що отримують в результаті переробки карналітових і сильвінітових руд. В даному добриві міститься 63,1 % калію. На вигляд це гранули сірувато-білого або червоно-бурого кольору неправильної форми.+

Сульфат калію — вид висококонцентрованого калійного добрива, схожий на водорозчинний порошок білого кольору з жовтим відтінком. Він містить 48–54% калію. Він забезпечує приріст урожаю винограду, тютюну, гречки та інших культур у засушливих районах. Сульфат калію широко застосовують в плодівництві та овочівництві.

Калійна сіль містить 40% К2O та приблизно 20% Na2O. Це суміш білих, сірих і червонуватих кристалів різних розмірів. Може злежуватися при тривалому зберіганні.

Калімагнезія — містить 28–30 % калію та 8 % магнію і не більше 15 % хлору. Виготовляється у вигляді гранул неправильної форми або порошку білого кольору, іноді з рожевим або сірим відтінком. Цей вид калійного добрива рекомендується до застосування на всіх типах ґрунтів та під всі культури, чутливі до хлору.

На ринку мінеральних добрив України набирає популярності нове калійне добриво Кalium Makosh. Це сучасне європейське добриво, яке окрім 42% водорозчинного калію містить сірку (10%), кальцій (6%) та магній (4%). За зовнішніми ознаками гранули неправильної форми червоно-бурого кольору, які зручно вносити розкидачем в основний і передпосівний обробіток ґрунту. Кalium Makosh можна застосовувати на всіх типах ґрунтів під усі культури.

ФОРМИ КАЛІЮ ДЛЯ ВНЕСЕННЯ

На ринку добрив представлена низка пропозицій з різним вмістом калію та поєднанням його в комплексних добривах (табл. 2). Переважна більшість калію в основне удобрення вноситься у вигляді калію хлористого та калійної солі, за винятком культур, чутливих до хлору. Під них краще підходять сульфат калію та калімагнезія.

За припосівного внесення перевагу слід віддати комплексним добривам – амофосці та нітроамофосці, які здатні гармонійно підтримати рослину на перших етапах росту. Крім того, треба враховувати сольовий індекс, вищі показники якого спричинять проблеми при проростанні.

Для краплинного зрошення доцільно використовувати нітрат калію, якщо паралельно існує потреба в азоті, або монокалійфосфат – якщо азот не потрібен, а, натомість, доречний фосфор.

Для позакореневого (листового) підживлення, знову ж таки, слід віддавати перевагу добре розчинним нітрату калію та монокалійфосфату, а також спеціальним листовим калійним добривам, представленим на ринку України.

Порівняно з азотом та фосфором, калій не є серйозним забруднювачем довкілля, проте через наявність хлору та високі концентрації солей, що спричинюють засолення, його слід вносити продумано.

Популярні калійні добрива: короткий огляд

Весь обсяг цих удобрювальних матеріалів можна розділити на прості та комплексні. Калій добре компонується з іншими мінералами, формуючи комплекси. Та й найбільший ефект він показує саме при поєднанні зі сполуками, що містять азот та фосфор. Тому їх сукупності використовуються аграріями найчастіше.

Що стосується окремих калієвмісних добрив, то у наш час вони існують в достатній кількості. Основні ми зараз з вами і розглянемо більш детально.

Калійна селітра (нітрат калію/калій азотнокислий). Комплексне водорозчинне МД, головні компоненти якого – К (38-40 %) і N (13-14 %). Саме вони вважаються найважливішими для оптимального росту і значної врожайності. Але одночасно вони доступні рослинам винятково на нейтральному ґрунті. На кислому азот не функціонує, а на лужному – калій.

Нітрат калію особливо необхідний рослинам у період плодоношення (влітку), а ось при цвітінні застосовувати його не рекомендовано. Активно використовується в закритому ґрунті в кількості 36 г/м2 до висадки розсади або 18-20 г/м2 при кореневих підживленнях. Норма внесення як зовнішнього підживлення – 20 г/м2 (з розведенням в 10 л води). У рідкому вигляді вноситься навесні, в період розвитку нових пагонів. Оптимальний час останнього підживлення – за місяць до збору врожаю. Також може використовуватися в сухій формі. Восени внесення небажане через присутність азоту. Крім того, не можна компонувати азотнокислий калій спільно з гноєм і сірчанокислим амонієм.

Якщо будете використовувати відразу кілька підживлень, у складі яких є азот, зменшуйте дозування вдвічі. Загалом, дотримання дозувань при роботі з калійною селітрою дуже важливе, адже як малі, так і надмірні обсяги діючих речовин можуть призвести до згубних наслідків.

Монокалійфосфат (монофосфат калію). Вважається чи не найефективнішим фосфорно-калієвим МД. Має високу концентрацію основних компонентів: 29 % К і 23 % Р. Добре живить овочі, плодові та квіткові культури, виноградники. Задіюється як у відкритому, так і в захищеному ґрунті. Підходить для різних ґрунтів та субстратів.

Можливі способи внесення: позакореневе підживлення і крапельний полив. Спільно з поливальною водою вводиться в землю в концентрації 0,1-0,2 %.

У воді розчиняється повною мірою, тому не формує шкідливих осадів і чудово засвоюється рослинами. Серед визначних впливів: збільшення врожайності, поліпшення якості плодів і підвищення зимостійкості. Для обробки декоративних рослин застосовується з метою прискорення настання цвітіння і збільшення його періоду, а також поліпшення якості визрівання пагонів. Крім живлення, піклується про протистояння грибковим хворобам.

Це досить чистий хімічний продукт. У його складі відсутні шкідливі солі хлору, натрію і важкі метали. З огляду на це, навіть якщо переборщити з концентрацією, при підживленні та обприскуванні унеможливлені опіки листя і кореневої системи. Крім того, йому властиві низька електропровідність і стабільний pH фактор, а це – передумови високої ефективності.

Що стосується сумісності з іншими удобрювальним матеріалами, то практично із будь-яким з них спостерігається хороша взаємодія. Наприклад, разом зі сполуками азоту інтенсифікується розвиток коренів. Через це монокалійфосфат часто задіюють у комплексному живленні. Однак є й такі препарати, з якими поєднання не рекомендоване. Їх небагато, але вони є. Це магнієві та кальцієві сполуки.

Хлорид калію (калій хлористий). Концентроване КД, що легко розчиняється у воді. Якщо перерахувати головний діючий компонент на K2O, то його кількість становить 52-62 %.

В якості основного добрива використовується на різних типах ґрунту. Особливу ефективність демонструє при обробітку картоплі, коренеплодів, соняшнику, ягідників, плодових дерев та інших культур.

Оскільки в його складі присутній хлор, внесення потрібно виконувати завчасно: тільки перед настанням зими, перед оранкою. Підживлення перед висадкою рослин суворо заборонене, оскільки не виняток – згубний вплив хлору.

Сульфат калію (калій сірчанокислий). Оскільки більшість рослин погано реагує на хлор, безхлорний сірчанокислий калій для них – бездоганне рішення. Він більш як наполовину складається з K2O, не гігроскопічний і не містить сполук натрію та магнію.

Позитивні ефекти: стійкість рослин і плодів до хвороб, зокрема, до чорної гнилі, збільшення кількості цукрів та вітамінів у плодах, поліпшення смакових характеристик, надання готовій продукції соковитості й корисних властивостей.

Основні культури, під які його вносять: виноград, тютюнові рослини і гречка. Бездоганно показує себе при тепличному вирощуванні овочів. Також показаний культурам, для яких важлива сірка(наприклад, хрестоцвітим і бобовим), оскільки і цей елемент присутній в сульфаті калію.

Спосіб внесення – в ґрунт (в лунки). Оптимальний період: осінь/весна. Дозування для осіннього внесення – 30 г/м², а для весняного – не більше 5 г/м2. Скільки саме цього препарату вносити навесні, визначається окремо в кожному конкретному випадку.

Чи можна поєднувати його з іншими удобрювальними продуктами? Можна, і без найменшої шкоди для вирощуваних культур!

Нітроамофоска (азофоска). Це NPK добриво, що містить всі три основні елементи, такі значимі для рослинного світу: 17 % азоту + 24 % фосфору + 28 % калію. Будь-які садові культури, зокрема виноград, від нього тільки виграють. Але найбільша користь відчутна для томатів. Якщо їх удобрити азофоскою, то вони будуть значно менше схильні до фітофтори, парші та гниття стебел й коренів.

Внесення можливе на ґрунтах різних типів. Найкраща взаємодія відзначена з чорно- і глиноземними ґрунтами.

Карбонат калію (калій вуглекислий/поташ). Лужне МД високої концентрації, основне завдання якого – підвищення врожайності. Містить до 65 % оксиду калію, трохи магнію і сірки, а хлору в своєму складі не має.

Важливий для культур, які виявляють чутливість до хлору. Активно задіюється при вирощуванні картоплі, найбільш часто на дерново-підзолистих кислих ґрунтах як основне добриво.

На норми внесення впливають пора року і завдання, яке необхідно виконати. Так, як звичайна підживка поташ використовується в обсязі 15-20 г/м², як пізня – 16-18 г/м², як осіння – 35-65 г/м², як весняна – до 85-100 г/м².

Отже, калійні підживлення дуже важливі для розвитку рослин і їх плодоношення. Саме калій – запорука високої врожайності будь-якої культури і ефективний захист від шкідників та хвороб. Завдяки йому в рази збільшується виживання, плоди зберігаються протягом тривалого періоду, а їх смак стає чудовим.

ХЛОР У КАЛІЙНИХ ДОБРИВАХ

У світі близько 90% всіх калійних добрив виробляється у вигляді хлориду калію . Хлор є досить рухомим аніоном і легко вимивається після розчинення в ґрунтовому розчині та поглинанні калію колоїдним комплексом ґрунту.

Слід уникати внесення хлориду під такі культури, як горох, льон, картопля та овочі (особливо морква, цибуля та огірки). Хлор погано впливає на ріст цих культур і на показники якості (наприклад, вихід волокна льону). Якщо немає можливості вносити безхлорні калійні добрива, можна використовувати хлориди калію, але восени, щоб хлор вимився з кореневої зони до початку вегетації.

СОЛЬОВИЙ ІНДЕКС

Через високий сольовий індекс (табл. 3) калійні добрива не варто вносити разом з насінням в одну лунку, оскільки це може негативно вплинути на якість проростання насіння. Натомість у сівалках нового покоління передбачена можливість внесення добрив на певній відстані від насінини, що забезпечить їй потрібні елементи живлення вже з початку проростання, але не спричинить токсичної дії.

Також не слід застосовувати калійні добрива на каштанових ґрунтах без додаткового зрошення, оскільки це не матиме агрономічного та економічного ефекту, а лише спричинить їх засолення. Для фертигації варто віддавати перевагу монокалійфосфату, як калійному добриву з найнижчим сольовим індексом.

ВИСНОВКИ

Отже, підсумовуючи все описане вище, можемо сформулювати головні поради для успішного менеджменту калію:

  • Обов’язково вносити калійні добрива на торф’яниках та ґрунтах, забруднених радіонуклідами;
  • Настійно рекомендується внесення калію під овочеві, технічні та плодові культури для покращення показників якості (вигляду, біологічної цінності, поліпшення лежкості тощо);
  • Рекомендується внесення калію під культури високого виносу елементу (див. табл. 1) для підтримання позитивного балансу калію в ґрунті;
  • Рекомендується внесення калію під всі культури у зоні Полісся на ґрунтах легкого гранулометричного складу з дуже низьким, низьким та середнім його вмістом (рис. 1);
  • На чорноземах важливо вносити калій лише під культури високого виносу – соняшник, цукрові буряки, кукурудзу, картоплю, овочі;
  • За органо-мінеральної системи удобрення, коли калій надходить з органіки, дози мінеральної форми калію слід знизити;
  • Без зрошення внесення калію на каштанових ґрунтах взагалі недоцільне;
  • Не можна вносити калійні добрива на солонцях, оскільки вони спричинять іще більше засолення ґрунту.

Звісно, в деяких випадках на калійних добривах можна, а то й варто зекономити, якщо культури вирощують на родючих ґрунтах України.

Проте загалом для отримання саме якісної та безпечної продукції вони просто незамінні за умов дотримання правильних доз, строків і використання потрібних видів.

Джерела:

data-matched-content-ui-type="image_sidebyside" data-matched-content-rows-num="2" data-matched-content-columns-num="1" data-ad-format="autorelaxed">

Метки: ,