МІКРОДОБРИВО

Борошниста роса (пшениця, жито, ячмінь, овес)

Збудник – сумчастий гриб Erysiphegraminis (DC) (синонім Blumeria graminis (DC) Speer.).


Поширена повсюди. Уражує пшеницю, жито, ячмінь, дикі злаки.

Шкідливість хвороби виявляється у зменшенні асиміляційної поверхні, руйнуванні хлорофілу. Інтенсивний розвиток хвороби може бути причиною зменшення кількості і маси зерен та недобору врожаю до 15%, а в роки епіфітотій – 30% і більше.

Ознаки ураження

Уражуються стебла, листки, листкові піхви, а інколи і колосся. Борошниста роса проявляється утворенням білого павутинного нальоту, який пізніше набуває борошнистого вигляду і розміщується на органах рослин щільними ватоподібними подушечками. На сходах захворювання спочатку виявляють на піхвах листків у вигляді матових плям. Потім наліт поширюється на листкову пластинку, частіше з верхнього, а іноді з обох боків. З ростом рослин він переходить на листки і стебло. Поступово ущільнюється, набуває жовто-сірого забарвлення, і на ньому з’являються клейстотеції у вигляді чорних крапок. У сприятливі для розвитку хвороби роки наліт може з’явитися і на верхніх частинах рослин, в тому числі на колосі.

Біологія збудника

Грибниця поверхнева, на кінцях гіф у вигляді плескатих потовщень для прикріплення на поверхні рослин утворюються апресорії. Від них у клітини тканин рослини відходять гаусторії, які мають вигляд еліптичного здуття з пальцеподібними виростами, і за допомогою яких гриб поглинає поживні речовини з рослини. Патоген утворює конідіальне спороношення і сумчасту стадію. Конідії одноклітинні, безбарвні, циліндричні чи бочкоподібні, розміром 25-30 х 8-10 мкм, розміщені ланцюжками на одноклітинних, трохи подовжених конідієносцях. Сумчаста стадія гриба характеризується утворенням на грибниці клейстотеціїв із сумками і сумкоспорами. Клейстотеції округлі, спочатку коричневі, а з часом чорні, 135-180 мкм у діаметрі, мають невелику кількість світлих коротких придатків. У них формуються декілька сумок розміром 70-100 х 25-40 мкм. У кожній сумці по 4-8 безбарвних еліптичних сумкоспор розміром 20-23 х 11-13 мкм. Патоген може розвиватись за моно- або дециклічним типом. Перший характеризується появою і розвитком конідіального спороношення з фази утворення третього листка до воскової стиглості. У фазі виходу рослини у трубку гриб починає формувати сумчасту стадію, але сумки із сумкоспорами утворюються повільно, а їх дозрівання проходить лише після перезимівлі клейстотеціїв. Другий тип характеризується тим, що патоген зимує у вигляді грибниці, а формування конідій починається з фази воскової’ стиглості. Сумчаста стадія формується з кінця кущення до початку трубкування, а дозрівання і розповсюдження сумкоспор відбувається з кінця літа і восени. Отже, під час вегетації рослин гриб може розповсюджуватись конідіями і сумкоспорами.

Умови розповсюдження

Зараження рослин проходить при температурі 0-20°С і відносній вологості повітря 50-100%. Висока температура повітря (понад 30°С) затримує розвиток борошнистої роси. Інкубаційний період — 3-11 діб (в середньому 4-5). Борошниста роса на посівах озимої пшениці з’являється і розвивається ще з осені. Резерватором її патогена є сходи падалиці. Зимує патоген на посівах озимої пшениці і сходах падалиці у формі скупчення грибниці. Є дані, що разом з грибницею інколи можуть перезимовувати і конідії, зберігаючи свою життєздатність. Активний розвиток борошнистої роси спостерігається на затінених рослинах і в умовах коротшого періоду освітлення. Ранні посіви ярої пшениці уражуються менше, ніж пізні, а озимої — навпаки.

Шкідливість

Шкідливість борошнистої роси проявляється насамперед у зменшенні асиміляційної поверхні листків і руйнуванні хлорофілу та інших пігментів. При сильному ураженні знижується кущистість, затримується фаза колосіння, але не прискорюється достигання пшениці. Недобір урожаю від борошнистої роси може становити 10-15, іноді 30-35%.

Заходи захисту

Агротехнічні заходи з обмеження борошнистої роси можна умовно поділити на дві групи. До першої належать передусім різні способи механізованого обробітку грунту, а також близькі до них — заходи з обробітку полів після збору врожаю. Для зниження запасу інфекції борошнистої роси і обмеження поширення її на сходи пшениці проводять культивацію і боронування полів у міру появи сходів падалиці й бур’янів, а також з урахуванням вологості верхнього шару грунту та погодних умов у допосівний період. Особливої уваги ці заходи заслуговують під час догляду за полями після колосових попередників. Також це пов’язано з тим, що на стерні та на відмерлих уражених рослинних рештках, вже в осінній період, дозріває сумчаста стадія патогену хвороби.
Обидві стадії хвороби — конідіальна і сумчаста — переносяться вітром, уражуючи (інфікуючи) сходи озимих. Для запобігання перенесенню збудника хвороби рекомендується у післязбиральний період відразу ж зібрати та видалити рослинні рештки з полів та узбіччя доріг.
Під час підготовки грунту під озиму пшеницю лущити стерню рекомендується одночасно зі збиранням врожаю або ж зразу після нього. На падалиці відбувається розвиток багатьох збудників хвороб, у тому числі й борошнистої роси. Тому через 10-20 днів після появи сходів падалиці і бур’янів проводять оранку на глибину не менше 20-22 см, яка призводить до загибелі шкідливих організмів.
Якісна оранка грунту під озиму пшеницю повинна забезпечувати, щоб на огріхах не залишалися уражені рослинні рештки і злакові бур’яни, які також уражуються збудником хвороби і можуть бути джерелом її інфекції. Під час обробітку грунту плоскорізом розвиток борошнистої роси на пшениці у порівнянні з оранкою збільшується. Найбільше ураження озимої пшениці спостерігалося після попередників озима пшениця та ячмінь, найменше — після кукурудзи на силос і люпину. Зараження озимої пшениці борошнистою росою після пару в 2-4 рази менше, ніж після вирощування пшениці по пшениці.
Необхідно відмітити, що внесення азотних добрив не тільки забезпечує збільшення густоти стеблостою культури, але його підвищена норма призводить до посилення споруляції патогену і, відповідно, збільшення поширення борошнистої роси. Тому друга група захисних агротехнічних заходів передбачає внесення збалансованих норм мінеральних добрив.
Випробуваним засобом підвищення стійкості зернових культур до борошнистої роси є внесення фосфорних і калійних добрив. Це є особливо ефективним, коли у грунті відмічається нестача поживних речовин, а також коли вони вносяться у період після танення снігу.
Озима пшениця має підвищену потребу щодо наявності вільного фосфору в грунті. Тому передпосівне внесення фосфорних добрив зазвичай обов’язкове. На малозабезпечених рухомим фосфором грунтах одночасно з висіванням вносять 30-40 кг/га Р2О5, а на середньо- та високозабезпечених, відповідно, — 20 і 10 кг/га Р2О5. Враховуючи високу інтенсивність зв’язування фосфору грунтом, на бідних фосфором грунтах фосфорні добрива, як і азотні треба вносити порціями, у кілька прийомів, а саме: безпосередньо перед висівом або одночасно з ним і в ранньовесняне підживлення.
Калійні добрива у нормах, визначених за результатами грунтової діагностики, краще вносити в один прийом під основний обробіток грунту, бо період зв’язування їх у грунті значно триваліший, ніж фосфорних, а міграція у глибину грунту незначна.
Фосфорно-калійні добрива роблять механічну тканину рослин більш жорсткою і сприяють швидкій їх регенерації після пошкоджень. Вони підвищують стійкість рослин проти збудників іржі, септоріозу, кореневих гнилей, у тому числі і борошнистої роси. Оптимальні норми мінеральних добрив підвищують стійкість рослин до ушкоджень хворобами.
Хімічні заходи у фазі осіннього кущення для захисту посівів від борошнистої роси у районах її стабільного і сильного виявлення за умов теплої тривалої осені та інтенсивності ураження рослин 5% і поширення 30% обприскують посіви одним із фунгіцидів, рекомендованих «Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».

 

У фазі виходу в трубку (за ураження рослин понад 1% в умовах високої вологості — 95-100% і середньодобової температури повітря 14-17°С) та у фазі колосіння-цвітіння, з метою захисту посівів від борошнистої роси, для обприскування посівів застосовують фунгіциди, на основі таких діючих речовин, як флутріафол, проквіназид, пропіконазол, карбендазим, метрафенон тощо.
Висока ефективність в обмеженні борошнистої роси, а також контроль церкоспорельозної кореневої гнилі забезпечує поєднання проквіназиду у бакових сумішах із карбендазимом або флутріафолом (0,15 л/ га + 0,25 л/га).
Для продовження вегетації і фотосинтезу озимої пшениці, збереження верхніх 1-2 листків, які в цей період мають вирішальне значення у формуванні та наливу зерна, від ураження борошнистою росою, бурою листковою іржею та іншими хворобами пшеницю обробляють рекомендованими препаратами.
Обприскування посівів озимої пшениці фунгіцидами на основі діючих речовин азоксістробін у поєднанні з ципроконазолом, або пропіконазол з ципроконазолом забезпечує продовження фотосинтезу у рослинах озимої пшениці практично до повної стиглості зерна. Обприскування слід проводити за появи перших ознак хвороби, в тому числі і в осінній період.

Метки: ,