МІКРОДОБРИВО

Абортація бобів та квітів у сої. Технологічні моменти.

При вирощуванні сої усі ми часто зіштовхуємося із проблемою обсипання зав’язей та бобів. Хоча рослини сої завжди добре та довго цвітуть, проте велика кількість квіток передчасно зупиняє свій розвиток (абортуються) під час вегетації рослини. За даними науковців – це близько 80 % від загальної кількості сформованих квіток та бобів.


Чому ж відбувається процеси абортації та як їм можна запобігти?

Відповідь на це питання криється у самій фізіології рослин та їх реакції на вплив факторів навколишнього середовища.

Переривання розвитку квітів та  плодів у сої, головним чином, зумовлене недостатністю або конкуруванням за сонячну енергію та поживні речовини між органами, що активно ростуть.  Зменшення кількості сонячного випромінювання (в наслідок затінення рослин у загущених посівах)  значно зменшує кількість плодів та насінин, і таким чином, і сам урожай. Зниження врожаю відбувається через зменшення кількості утворення сухої речовини або її транспорту до репродуктивних органів (квітів та бобів).  Метод регулювання освітлення – це спосіб посіву і густина. У посушливих районах сою не варто загущати. 800-900 тис. на га допустимо сіяти тільки в регіонах з щедрими опадами. Оптимальна ширина міжрядь – 34 см.

Ще одним важливим фактором, що призводить до абортування бобів сої є  нестача вологи (водний стрес) під час розвитку квіток. Це відбувається через  пригнічення фотосинтезу та зменшення кількості фотоасимілятів, що транспортуються до репродуктивних тканин.

Реакцією сої, як й інших бобових рослин, на високу температуру і недостатню кількість вологи  є передчасне утворення в  рослині етилену,  або як ще його називають «гормону старіння». Наслідком його дії є надмірна абортація бобів сої. Рослина ніби скидає те, що не в змозі забезпечити  поживою для успішного формування врожаю. Це є  споконвічний механізм забезпечення рослиною здатності створити бодай  мінімально достатню для подальшого існування  виду кількості насіння. Науковці це називають «еколого-ценотичною  стратегією» виду

Механізм утворення етилену  в рослині досить складний, але доведено, що дія бору та кальцію значною мірою зменшує передчасне утворення «гормону старіння» в рослині, наслідком чого є зменшення абортивності бобів та збільшення врожайності сої

Бор відіграє найважливішу роль в утворенні пилкової трубки і процесі запилення. Отже, його дефіцит призводить до зменшення утворення квіток та формування зерна неправильної форми.

Дефіцит бору спричиняє деформацію пилкової трубки і призводить до збільшення абортації квіток, а в підсумку – зниження потенціалу врожаю сої. Тому внесення бору має важливе значення для досягнення високої урожайності.

З іншого боку, кальцій теж є важливим для формування клітинних стінок, проростання пилку та росту пилкової трубки. Це – важливий поживний елемент, що відповідає за запліденння квіток, стійкість квіткових бруньок та утворення бобів. Його дефіцит викликає абортацію квітів і бобів, що безпосередньо впливають на врожайність.

У фазі бутонізації разом із фунгіцидним обприскуванням (Азоксистробін (при температурі до 25 градусів), Піраклостробін, Ципроконазол, Епоксиконазол)  у бакову суміш додають карбамід у нормі 5,0 кг/га, сульфат магнію — 3,0, бор — 1,0 і молібден — 1,0 л/га та/або комплексні мікроелементи. Як ви гадаєте, навіщо в таку бакову суміш у господарстві додають сульфат магнію? Карбамід у своєму складі містить біурет (прозорі кристали, що погано розчиняються у воді кімнатної температури, але добре — в гарячій. Під час нагрівання вище від температури плавлення він перетворюється на меланін і ціанурову кислоту. А відтак — біурет токсично діє на рослини, через що цей складник небажаний у сечовині. Вже незначна його кількість у ґрунті призводить до хлорозу рослин. Дозволяється використання сечовини з умістом біурету не більше ніж 3%. Тож саме сульфат магнію здатен частково «гасити » цю речовину, до того ж він є джерелом постачання сірки для культури. Дія бору на сої відома з практики тим, що цей мікроелемент сприяє кращому зав’язуванню плодів. Під час наливання бобів уже немає сенсу його застосовувати

Система листової підгодівлі (2-3 етапи внесення):

  • 1-ий етап у фазі 2-3 листків — фосфорні добрива, молібден, бор, антистреси і стимулятори росту – стимулюють розвиток бульбочкових бактерій і покращують якість запилення;
  • 2-ий етап у фазі бутонізації — бор, молібден — покращують цвітіння і запилення.
  • 3-ий етап у фазі масового цвітіння — бор, молібден, комплексне добриво з мікроелементами — покращують процес цвітіння і зменшують відсоток абортації зав’язі.

 

Проте, одним із найважливіших факторів, що впливають на абортування квітів сої є доступність фітогормонів, зокрема цитокінінів. Вважається, що цитокініни відіграють життєво  важливу роль у розвитку квіток сої та є ключовими гормонами у регулюванні формування плодів.  За даними науковців  цитокініни утворюються кореневою системою і транспортуються до пагонів, де вони і залучаються  до регуляції їх розвитку. Найбільша концентрація цитокінінів у рослинах відмічається у період від початку цвітіння та до 9 днів після нього. У цей час і визначається «доля» більшості квіток – перетворитися на боби або абортуватися. А часті випадки обсипання на цій стадії виникають через зменшення кількості цитокініну у рослинах.

ЦИТОКІНІНИ

Важливими рослинними фітогормонами є цитокініни (CYT). Основними місцями їх синтезу є кінчики коріння, насіння на момент його проростання та перед дозріванням. Цитокініни також утворюються під час біосинтезу протеїну меристеми. По рослині вони переносяться не полярно.

Основною функцією цитокінінів є стимуляція поділу клітин, утворення органів для накопичення асимілятів «sink» – зерно, синтез білків, затримка старіння, регуляція роботи стоми, переривання стану спокою рослини, а також активація поглинання води та калію. Цитокініни беруть участь у багатьох фізіологічних процесах в рослині, морфогенезі пагону та кореня, дозріванні хлоропластів, лінійному рості клітини, утворенні додаткових бруньок та старінні. Підвищенню рівня цитокінінів у рослині сприяє утворення великої кількості маленьких корінців, підвищення інтенсивності сонячного опромінювання, великий вміст азоту у ґрунті, а також такий елемент як марганець завдяки його важливості для абсцизової кислоти, що виступає антагоністом цитокінінів. Затримують дію цитокінінів спекотна погода і надлишок вуглекислого газу, порушення водного балансу та нестача поживних речовин.

ЧИТАТИ: ЦИТОКІНІНИ ЯК РЕГУЛЯТОРИ РОСТУ ОРГАНІВ РОСЛИН ЗА РІЗНИХ УМОВ ІСНУВАННЯ

Для найбільш ефективної дії цитокінів рекомендується внесення препарату X-Cyte або мікродобрив що стимулюють утворення цитокінів. Внесення необхідно розпочинати ще до початку цвітіння. Проте, у окремих випадках, таких як довготривала посуха та  екстремальні перепади температури повітря необхідним є дробне внесення у 2 етапи: I-й – у період бутонізації; II – й – на початку формування бобів. Таке застосування препарату забезпечить ефективний розподіл цитокініну у найбільш критичні періоди розвитку сої (цвітіння – формування бобів),  знизить відсоток абортації та  забезпечить підвищення рівня врожаю.

Вимоги до вологи

Посухи останніх років зменшували збори сої по всій Україні, навіть на Заході. При цьому велике значення має сила, час і тривалість прояву посухи. Травневі суховії вивітрюють вологу з верхнього шару ґрунту, що збільшує ризик отримання зріджених і нерівномірних сходів, посуха червнева співпадає із початком цвітіння сої і призводить до абортації певної кількості квітів, липнева — ще більше посилює абортацію квітів та бобів, а посуха у серпні — на початку вересня є найгіршою, оскільки в ці два місяці йде формування та інтенсивний налив насіння.

Достатнє зволоження особливо важливе в такі періоди росту та розвитку рослин сої, як: Проростання насіння- поява сходів та цвітіння-наливання бобів.

Протягом фази проростання насіння- появи сходів, перезволоження та посуха можуть однаково суттєво знизити ріст та розвиток рослин сої.

Під час проростання насіння соя вбирає 50% вологи від своєї маси, щоб забезпечити отримання дружніх сходів. На цьому етапі вологість ґрунту повинна бути в межах 50-85% НВ.

Приріст рослин сої становить  7-8 мм/добу , досягаючи максимуму під час цвітіння та наливання зерна та знижується після цього періоду.

Сильні дефіцити вологи під час цвітіння та наливу зерна можуть викликати фізіологічні зміни в рослині, такі як блокування стомат, скручування листків і, як наслідок, передчасне обпадання листя та квітів, абортацію бобів та втрати врожаю.

Загальні вимоги сої до вологи (для отримання максимальної врожайності) коливаються від 450 до 800 мм за вегетацію, залежно від кліматичних умов, технології вирощування та тривалості вегетаційного періоду.

Для мінімізації впливу дефіциту вологи рекомендується використовувати адаптовані сорти для конкретних ґрунтово-кліматичних умов вирощування; проводити вчасний посів в достатньо зволожений ґрунт; застосовувати заходи, які покращують водоспоживання рослинами сої.

Вимоги до температури та світла

Соя краще росте при температурі близько 20 °С-30 °С; проте, найкраща температура для її росту та розвитку становить 25 °С.

Посів сої не варто проводити, коли температура ґрунту нижче 20 °С, оскільки це може мати негативний вплив на проростання і появу сходів. Оптимальний діапазон знаходиться в межах 20 °C-30 °C, а найкращою для швидкого та рівномірного проростання вважається 25 °C.

При температурі менше або дорівнює 10 °С спостерігається пригнічення росту, або його відсутність. Температури вище 40 °С негативно впливають на швидкість росту, викликаючи порушення цвітіння та обпадання бобів. Дефіцит вологи ще більше посилює негативний вплив високої температури.

Цвітіння сої починається при температурі вище 13 °С. Відмінності, що спостерігаються в період цвітіння, в різні роки, з тими самими сортами в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах обумовлені мінливістю температури. Таким чином, раннє цвітіння відбувається, в основному, внаслідок підвищення температури, що потенційно зменшує висоту рослин. Нестача вологи та/або світла в цей період може посилити проблему.

 

Мінливість дати настання цвітіння різних сортів в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах пояснюються реакцією сортів сої на довжину світлового дня (фотоперіодизм). Висока температура прискорює дозрівання. При поєднанні такої температури з підвищеною вологістю – погіршується якість насіння, а з низькою вологістю – знижується його твердіть, що призводить до механічного пошкодження під час збирання врожаю. Низькі температури перед збиранням врожаю, що супроводжуються надмірними опадами чи високою вологістю, спричиняють затримку дозрівання (зелені стебла та листки).

Пристосування різних сортів до конкретних ґрунтово-кліматичних умов полягає у задоволенні потреб рослин у волозі, температурі та довжині світлового дня.

Варто взяти до уваги, що ознака тривалості вегетаційного періоду є вирішальною для вирощування культури у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. З метою зниження ризиків при виробництві сої потрібно вирощувати кілька різних сортів з різними групами стиглості та різними сортотипами.

Головне для урожаю сої — глибока коренева система

При обробітку ґрунту можна використовувати будь-яку технологію: чи то No-till, чизелювання, чи взагалі класичну оранку. Однак обраний метод повинен сприяти росту глибокої, добре розвиненої кореневої системи культур. Крім того, варто вжити всі необхідні засоби для збереження вологи в ґрунті. Соя достатньо забезпечує себе вологою — вона її дістає з ґрунту потужною кореневою системою, глибина проникнення якої сягає до 200 см. Соя краще всього розвивається там, де правильно оброблений грунт, який дозволяє стержневій кореневій системі проникнути в глиб і досягти води. Якщо на полі є присутньою підошва, то формування кореня буде поверхневим, до 40 см, де відсутня волога, через цей стрес соя гине.

Оптимальним обробітком є глибоке рихлення або щілювання із чергуванням мінімального обробітку. Задача, щоб ґрунт був не щільний (без підошви, ущільнень)   та  був покритий мульчею, утримувалась волога в середині ґрунту

Для розвитку кориневої систуми необхідно вносити фосфор, зазвичай посіви удобрюють суперфосфатом або диамофосом, а на полях, де вміст калію недостатній, вносять нітроамофоску або диамофоску в нормі 150 кг/га під основний обробіток ґрунту, або при сівбі (бажано дещо в стороні). 

Внесення азотних добрив (КАС або селітра бажано кальцієва) в нормі 35-50 кг д.р. по азоту перед посівом  стимулює розвиток сої на початкових етапах росту та вищий рівень закладання нижніх бобів.

 

Джерела:

data-matched-content-ui-type="image_sidebyside" data-matched-content-rows-num="2" data-matched-content-columns-num="1" data-ad-format="autorelaxed">

Метки: