МІКРОДОБРИВО

Догляд за водоймами

Успіх присадибного рибництва залежить від дуже багатьох факторів, кожна водойма потребує індивідуальних підходів. Стандартне вирішення всіх проблем неприпустиме. Кожна водойма зі своїми берегами, водоростями та навколишнім пейзажем — це живий організм, який має власний, неповторний характер — це дім для мільйонів великих і зовсім крихітних живих істот. Усі вони становлять єдиний ланцюжок екосистеми. Якщо ж проявити необережність, то порушиться біологічна рівновага, яка може спричинити загибель усіх мешканців водойми. Тому тільки знання, досвід та обережність можуть стати запорукою успіху в присадибному рибництві.


Удобрення водойм

Значною мірою підвищують наявність корисних речовин у ґрунті ложа водойми як ор­ганічні добрива, так і мінеральні. Органічні добрива вносять у водойми переважно навесні, а влітку — мінеральні добрива та вапно.

Мінеральні добрива бувають фосфорні та калійні. До мінеральних добрив належить і вапно (гашене й негашене). На відміну від органічних добрив, які придатні для всіх видів ґрунтів, мінеральні мають вибірковий характер.

Фосфорні добрива дають найбільший ефект у водоймах із чорноземним, торф’яним та замуленим дном.

У ставках із піщаним, кам’янистим дном та дном з гальки ефективні калійні добрива.

Фосфорні та калійні добрива активно впливають на хімічні та фізичні процеси у воді і ґрунті. Нестача фосфору й калію негативно діє на розвиток як рослинності, так і риб та їхній фізіологічний стан, погіршує процеси обміну речовин, що призводить до порушення загальної опірності організму мешканців водойми та спричиняє різні захворювання.

Із фосфорних добрив найчастіше застосовують простий, гранульований та подвійний суперфосфат, рідше — томасшлак, а з азотних — аміачну селітру, сульфат амонію та аміачну воду. Слід пам’ятати, що останні потрібно застосовувати дуже обережно, оскільки навіть за невеликих похибок вони можуть спричинити загибель риби.

Добрива вносять як роздільно, так і сумісно. При сумісному застосуванні сполук азоту й фосфору досягається найінтенсивніший розвиток мікроскопічних водоростей (фітопланктону), що дуже важливо при вирощуванні рослиноїдних риб. Середня біомаса фітопланктону повинна бути в межах 20-30 мг/л, з допустимим значенням 50-80 мг/л. Разом із тим, рослини, що відмирають, є їжею для бактерій, які відіграють значну роль у мінералізації органічних речовин. У свою чергу, бактерії та молоді водорості служать кормом для зоопланктонних і бентоносних організмів, якими живиться риба.

Для високорентабельного рибництва середня біомаса зоопланктону має бути 8-12 г/м3, а зообентосу — З-5 г/м².

У вегетаційний період водорості збагачують воду киснем, який необхідний як для дихання риб та інших водних організмів, так і для окислення органічних речовин, наявних у водоймі.

Таким чином, мінеральні добрива сприяють розвитку природної кормової бази, що дає змогу зменшити витрати на корм для риб, та нормалізують газовий режим у водоймі за рахунок розвитку фітопланктону.

Основні біогенні елементи в екосистемі водойми — мінеральний азот та мінеральний фосфор. За висновками Інституту рибного господарства УААН, оптимальними концентраціями у воді мінерального азоту є 2 мг N/л, а мінерального фосфору — 0,5 мг Р/л.

Удобрювати водойму починають за 7-14 днів до її зариблення при температурі води не нижче 7-8°С і закінчують за 1,5 місяця до осіннього облову. Утилізація добрив водоростями, муловими відкладеннями й живими організмами відбувається дуже швидко.

У виснажені ґрунти ложа водойми мінеральні добрива вносять порціями з інтервалом для перших двох порцій 7-10 днів, а для наступних — не рідше одного разу на 15 днів.

Норми внесення мінеральних добрив на 10 м²:

  • амонійна селітра — 0,57;
  • суперфосфат: простий — 0,71; подвійний — 0,26; гранульований — 0,61 кг.

Мінеральні добрива вносять по чистому плесу води на глибині 1-1,5м у розчиненому вигляді окремо в один день.

Для зменшення винесення кормової бази в присадибних водоймах зі штучним водопостачанням повний водообмін не повинен перевищувати: з об’ємом до 4000 л — 7 діб; до 10.000 л — 12 діб; до 20.000 — 15 діб; більше 20.000 л — 20 діб. У водоймах завглибшки до 1,5м можливий надмірний розвиток фітопланктону за рахунок високого прогрівання води, що призведе до зменшення прозорості води і до появи неприємного запаху. Цього можна уникнути, притінивши плесо води прибережною вищою водною рослинністю і підвищивши водообмін. Мінеральні та органічні добрива в таких випадках не вносять.

У присадибних водоймах із замкнутим водопостачанням, обладнаних ставковими фільтрами та ультрафіолетовими стерилізаторами, органічні й мінеральні добрива вносять тільки в ґрунт під час висаджування рослин. Для оживлення води і створення природних умов для життя всім мешканцям водойми користуються спеціальними кондиціонерами типу Tetra Pond Agua Clean.

Вапнування

У присадибних водоймах, які не випорожняються на зимовий період, накопичуються органічні речовини, відмерлі рослини і зоопланктон, не з’їдені комбікорми та екскременти риб. Окислення (розкладання) цих органічних речовин потребує великої кількості кисню. Щоб прискорити мінералізацію органічних речовин і підвищити вміст розчиненого у воді кисню, застосовують вапно.

Присадибні водойми вапнують негашеним (СаО) або гашеним (Са(ОН)2) вапном та перемеленим вапняком (СаСО), які мають різну нейтралізуючу здатність (1кг негашеного вапна в середньому відповідає 1,3кг гашеного або 1,8кг вапняку). Визначаючи норму, потрібно враховувати конкретні умови водойми (по сухому ложу чи по воді, водойма з рибою чи після облову, склад донних відкладень, якість води, рівень рН тощо).

Оптимальна норма внесення негашеного вапна з метою дезінфекції водойми: по сухому ложу — 0,5кг на 10м², по зволожених ділянках — 1-1,2кг на 10м². За необхідності вапно вносять по воді двічі на місяць з травня до середини червня за 2-3 дні до внесення азотно-фосфорних добрив із розрахунку 0,1 кг на 10 м².

Застосування підвищених доз вапнування по воді в невеликих водоймах може призвести не тільки до загибелі зоопланктону та зообентосу, а й завдати шкоди рибі. Тому використовувати як добрива, так і вапно потрібно дуже обережно. Підвищені дози вапнування можна застосовувати тільки по сухому ложу водойми та по воді після облову риби, коли в цьому є необхідність (дезінфекція водойми у зв’язку з захворюванням риби).

Оптимальні умови для зимівлі риб

Упродовж зимового періоду необхідно регулярно стежити за газовим режимом, температурою води, інтенсивністю водообміну станом гідротехнічних споруд, станом здоров’я риб.

При нормальному газовому режимі не слід створювати інтенсивної проточності води, щоб риба не відчувала занепокоєння, не втрачала енергії і не худла.

За температури води +3°С на 1кг ваги затрачується 350мл кисню на добу, +15-16°С до 5000мл. Тобто, чим вища температура, тим більша затрата кисню. Рівень води в зимувальних ставах повинен залишатися постійним, скидати воду слід з придонних шарів. Слід уважно спостерігати за вмістом кисню і температурою води. Зменшення кисню до 3 мг/л призводить до хвилювання риби, а до 0,5-0,7 мг/л — до її загибелі. Наявність сірководню в придонних шарах свідчить про наближення заморів. Підвищене окислення води до 15-20 мг О/л — про значне накопичення водорозчинних органічних речовин, які поглинають кисень. Підвищена кількість азоту і нітритів — про накопичення продуктів життєдіяльності риб і розкладання білків (загибла риба, донні відкладення) та нестачу водорозчинного кисню.

Для усунення шкідливої дії розчинених у воді органічних речовин, закисного заліза, сірководню, підвищення вмісту кисню рН необхідно посилювати проточність води, проводити аерацію, вносити під кригу вапняне молоко, встановлювати на водоподаючих каналах вапняні фільтри, здійснювати пере­качування помпою води з придонних шарів. При льодоставі обколювати лід водоспусків, підтримувати у робочому стані контрольні ополонки, яких має бути в середньому 3-5 шт/га. Ополонки слід очищати від снігу та льоду.

Водообмін повинен постійно підтримуватися. Протягом зимівлі в ставу має бути встановлений постійний горизонт води. Для чого на стояку водоспуску прикріплюється рейка.

Оптимальною під час зимівлі риби є температура близько 1°С. Зниження біля дна до 0,1-0,2°С може спричинити хворобливий стан риби (парез), при якому вона втрачає координацію руху, піднімається з дна і вмерзає в лід. При надходженні у став води з відносно високою температурою (+5°С) риба довго рухається, виснажується і знесилюється. Важливими є також стабільність і поступова зміна температури води, без перепадів.

Необхідно постійно спостерігати за станом зимуючої риби, 3-4 рази на місяць робити її огляд.

Посилений рух і поява риб біля ополонок свідчить про незадовільний хід зимівлі. Ослаблену рибу збирають, досліджують на вгодованість та зараженість паразитами. При виявленні збудників захворювання вживають заходи їх ліквідації.

Розвантаження зимувальних ставів повинне проводитись у стислі строки (1-2 тижні) при температурі води 4-8°С. Слід враховувати погодні умови і вживати заходів, які б гарантували оперативне пересаджування риби. Перетримування риби в зимівниках призводить до її виснаження. Перед пересадкою в літні стави рибу відповідно до результатів іхтіопатологічного обстеження необхідно обробити у відповідних лікувально-профілактичних ваннах. Облов зимівників, транспортування й пересадка риби повинна здійснюватися при дотриманні тих же умов, що при посадці на зимівлю.

data-matched-content-ui-type="image_sidebyside" data-matched-content-rows-num="2" data-matched-content-columns-num="1" data-ad-format="autorelaxed">

Метки: